Як працювати іноземцю в Україні: кому потрібен дозвіл

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про міжнародне приватне право», трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України у разі, якщо:

• іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;
• іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями-фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

Законом України «Про зайнятість населення» встановлено, що: «Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, хто одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем-нерезидентом.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, визначено категорії осіб, працевлаштування яких здійснюється без дозволу. Це, зокрема:

• іноземці, які постійно проживають в Україні;
• іноземці, які набули статусу біженця або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
• іноземці, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
• представники іноземного морського (річкового) флоту;
• працівники закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
• спортсмени, які набули професійного статусу, артисти та працівники мистецтва для роботи в Україні за фахом;
• працівники аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
• працівники іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
• священнослужителі, які тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності;
• іноземці, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
• іноземці, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;
• інші іноземці у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо роботодавець впевнений, що іноземець належить до однієї з категорій, які можуть бути працевлаштовані без отримання дозволу, він повинен мати доказ належності працівника до зазначеної категорії для надання його контролюючим органам.

Роботодавець отримує дозволи для таких категорій осіб:

1) відряджені іноземні працівники;

2) внутрікорпоративні цесіонарії;

3) іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особливими категоріями іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, вважаються:

1) іноземні високооплачувані професіонали;

2) засновники та/або учасники та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;

3) випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом міністрів України;

4) іноземні працівники творчих професій;

5) іноземні ІТ-професіонали.

Роботодавець може отримати дозвіл за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:

1) п’ять мінімальних заробітних плат — іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах;

2) десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників.