Верховний Суд відмовився визнати дії нотаріуса нечинними

Касаційний цивільний суд по справі № 755/29462/13-ц  прийшов до висновку, що такий спосіб захисту порушених прав, як визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

У випадку неподання заяви про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, спадкоємець вважається таким, що не прийняв її відповідно до вимог закону (стаття 1272 ЦК України) та додаткового визнання його таким за рішенням суду не вимагається.

Судами встановлено, що на території України, в м. Києві помер громадянин Російської Федерації , останнім зареєстрованим місцем проживання якого була РФ.

За життя спадкодавець заповіт не залишив, мав нерухоме майно на території України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. відкрито спадкову справу після смерті спадкодавця на підставі заяв про прийняття спадщини від двох спадкоємців з порушенням шестимісячного строку для прийняття спадщини, а саме нерухомого майна, яке є спадковою масою спадкодавця - квартири.

Своїми діями приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. порушила законні права позивача (третього спадкоємця).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 липня 2015 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спадкове майно складається з квартири, тобто спірне спадкове майно знаходиться в Україні, та право на спадкування такого майна підлягає регулюванню законодавством країни, на території якої знаходиться.

Відповідачами не надано доказів звернення із заявами про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, як передбачено вимогами чинного законодавства України.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору щодо спадкування прав на майно, яке знаходиться за кордоном, або за участю іноземця, необхідно з'ясовувати, чи існує договір про правову допомогу з цією країною, і чи в цьому договорі не передбачені інші правила щодо спадкування, ніж в українському законодавстві. У разі розбіжностей застосовуються норми міжнародного договору. Право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

За нормою частини першої статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (статті 1270 ЦК України)

Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 68 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Пунктом 187 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року за № 20/5, передбачено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

У випадках якщо останнім місцем проживання спадкодавця є територія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною та такою державою відповідного договору про правову допомогу. При наявності такого договору застосовується загальне правило спадкоємства майна відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Винятком з цього правила є спадкоємство нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій нотаріуса нечинними, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що спадкова справа померлого була заведена за останнім місцем проживання спадкодавця 30 грудня 2010 року нотаріусом Кіровського нотаріального округу Кіровської області Російської Федерації , а 21 квітня 2011 року представник спадкодавців звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявами про прийняття спадщини та про отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території України.

Листами від 10 серпня 2012 року №№ 89/02-14, 90/02-14 на адресу спадкоємців та їх представника, їм повідомлено про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв'язку з відсутністю нерухомого майна у складі спадкової маси померлого.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. спричинено порушення законних прав позивача.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, як оформити свої права на отриману у спадок земельну ділянку, якщо їй не присвоєно кадастровий номер.