Верховний суд здійснив правове розмежування між регресними вимогами та відносинами суброгації

Фабула справи № 916/686/18: ПАТ СК «Універсальна» (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» (відповідач) про стягнення 368 289,87 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що ним як страховиком, на підставі Генерального договору добровільного страхування вантажів було виплачено власнику пошкодженого вантажу страхове відшкодування, а також страхувальнику понесених ним витрат, пов'язаних із рятуванням вантажу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що розрахунок суми страхового відшкодування та її виплату позивачем здійснено не на підставі документів, визначених сторонами у договорі № 6110/249/000021, а надані позивачем документи, якими останній обґрунтовує визначення розміру збитків, завданих власнику пошкодженого вантажу, не є належними доказами на підтвердження сум страхового відшкодування, виплачених, оскільки не відповідають умовам укладеного між сторонами договору № 6110/249/000021 та не підтверджуються первинними документами. При цьому суди зазначили, що у наданому позивачем експертному висновку не встановлено суми збитків, а визначено лише кількість пошкодженого вантажу.

Постанвою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 916/686/19 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2018 у справі № 916/686/18 — без змін. Верховний Суд погодився  з доводами, викладеними в касаційній скарзі про те, що спірні страхові правовідносини за своєю правовою природою є суброгацією, а не регресом, тому позивач безпідставно посилається на вимоги статті 1191 ЦК України на підтвердження своїх вимог.

В зазначеній постанові Верховний суд здійснив правове розмежування між регрес ними вимогами та відносинами суброгації, зробивши наступні висновки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи із наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) — замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно — від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини -— суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як уже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, яка виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.

У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому — суброгацію.

З постановою можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» роз’яснювала, чи можна пред’явити цивільний позов до страховика у кримінальному провадженні без попереднього звернення.