В яких випадках заявник має право на відшкодування витрат на правову допомогу: аналіз судової практики

Звертаючись до питання про розмір витрат на правничу допомогу адвоката, а саме щодо розміру виплати адвокатові гонорару за представництво у суді, адвокат визначає розмір гонорару в договорі, спираючись на власні довід і кваліфікацію, враховуючи складність справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Проте бувають випадки, коли розмір витрат на правничу допомогу є безпідставно завищеним. Виникає питання, що саме враховує суд при вирішенні спорів про визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №810/3806/18 та зазначив, що повинен враховувати суд при розподілі судових витрат.

У даній справі позивач звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги адвоката, в розмірі 63 тис. грн.

Однак при розгляді справи Київський окружний адміністративний суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області на користь позивача понесені ним витрати, пов’язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката, в розмірі 25 тис. грн.

У подальшому при розгляді справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановив нове рішення і в частині відшкодування витрат на правову допомогу стягнув 2500 грн.

Не погодившись із рішенням судів, позивач подав касаційну скаргу, яка мотивована тим, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а розмір заявленої суми за надану правову допомогу в даній справі надмірним вважати не можна.

Висновок ВС

Судді ВС зазначають, що за змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судді ВС підкреслюють, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

ВС підкреслив, що аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, судді ВС зазначають, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (справи «Баришевський проти України», «Гімайдуліна й інші проти України», «Двойних проти України» та «Меріт проти України»).

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Щодо виконаної роботи адвокатом

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом на підставі договору.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 30 годин, а загальна вартість наданих послуг — 63 тис. грн.

В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено про складання скарги, а також листа-повідомлення щодо факту оскарження податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

Однак судді підкрслюють, що лист-повідомлення або докази його складання в матеріалах справи відсутні. Крім того, зазначена тривалість наданих послуг є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Судді ВС встановили, що з наданого позивачем акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що надавання таких послуг, як розроблення, структуризація та складання позовної заяви, подання її на підпис клієнту, виготовлення копій позовних матеріалів, направлення документів до суду для скасування рішення, тривало загалом 7 годин.

Однак з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на трьох сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 30 годин є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права.

У своїй постанові  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду — без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що потрібно знати при стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу.