Застосування строків звернення до суду у справах з пенсійним органом: висновок ВС

11:20, 12 марта 2020
Повернення позовної заяви на підставі пропуску не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права.
Застосування строків звернення до суду у справах з пенсійним органом: висновок ВС

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у справах щодо реалізації соціального захисту громадян слід виходити з того, що повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права (право на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, насамперед з боку держави.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/3344/18.

Так, з матеріалів справи стає відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Вирішуючи зазначене питання, колегія суддів Верховного Суду не погодилась із застосуванням судами шестимісячного строку зі зверненням до суду з позовом у спірних правовідносинах.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС наголошують, що право особи на  отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується між іншим міжнародними зобов’язаннями України.

Зокрема, Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

Верховний Суд підкреслює, що особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, ВС зробив висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів)  як матеріальних, так і нематеріальних  та містить право на пенсію та соціальні виплати:

Також ВС зазначив, що право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції: якщо, за національним законодавством, особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Так, юридична природа соціальних виплат, зокрема пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права:

Справа «Суханов та Ільченко проти України»  якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя — наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування

Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому дозволяється виключно шляхом прийняття закону змінювати розміри пенсії та періодичність її виплати.

ВС зазначив, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. Зі свого боку, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, насамперед з боку держави.

Тобто відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком, виходячи зі змісту конституційного права на соціальний захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

При цьому судді Верховного Суду зазначили, що лише розгляд справи по суті і з’ясування, зокрема, питання наявності у позивача страхового стажу дозволять суду оцінити правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також визначити момент, з якого позивач дійсно має право на призначення такої пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, які гарантують право на соціальний захист у старості, та порушенням норми процесуального права, а саме щодо права особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права на соціальний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний суд задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про позицію КЦС ВС щодо дотримання строків позовної давності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Суди і коронавірус: як суди можуть працювати в умовах карантину
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Александр Литвинов
    Александр Литвинов
    судья Конституционного Суда Украины