Після вакцинації у дитини настав параліч: чим завершилася справа матері проти лікарів та школи у Верховному Суді

08:10, 31 августа 2021
Верховний Суд розглянув справу за позовом матері, у дочки якої трапився параліч після щеплення.
Після вакцинації у дитини настав параліч: чим завершилася справа матері проти лікарів та школи у Верховному Суді
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду нещодавно, 21 липня 2021 року, виніс рішення у справі №572/3616/19 (головуючий суддя – Дмитро Дмитрович Луспеник), яка стосувалася негативних наслідків щеплення для здоров’я дитини.

Мати судилася з медиками та школою через те, що одразу після щеплення її дочка захворіла на гострий в`ялий параліч, що був побічною дією вакцини від поліомієліту.

Обставини справи

Так, мати у листопаді 2019 року звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Сарненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Сарненської районної ради» та Чемернянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Рівненської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої здоров`ю.

У позовній заяві мати зазначила, що 23 лютого 2016 року в приміщені школи її дочці фельдшером було зроблено щеплення від поліомієліту.

Одразу після щеплення дитина захворіла, їй встановили діагноз – гострий в`ялий параліч, що є побічною дією вакцини від поліомієліту і була зафіксована як несприятлива подія після імунізації.

Службовою перевіркою, проведеною 25 березня 2016 року комісією, створеною згідно з Наказом по управлінню охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, та медичними документами були встановлені численні порушення відповідачами проведення процедури вакцинації.

Посилаючись на те, що службовими особами відповідачів було порушено вимоги та процедуру проведення вакцинації, внаслідок чого настали тяжкі наслідки, мати вважала, що останні зобов`язані відшкодувати їй матеріальні збитки, понесені нею на лікування дитини, та моральну шкоду, яка спричинена діями відповідачів, внаслідок яких погіршився стан здоров`я дитини.

Мати просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 54 989 грн на відшкодування майнової шкоди та 500 760 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.

Що сказали суди

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 7 липня 2020 року у задоволенні позову матері було відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довела наявність шкоди, протиправності поведінки відповідачів та причинного зв`язку між діями відповідачів із заподіяною шкодою.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу матері було залишено без задоволення.

Апеляційний суд зазначив, що, на його думку, матеріали справи не містять прямих та беззаперечних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між проведенням вакцинації дитині, наслідком чого стало погіршенням її здоров`я. Доказова база, яка міститься в матеріалах справи, «є суперечливою», що не дає правових підстав для встановлення зазначеної обставини.

Також апеляційний суд зазначив, що аргументованим доводом у цій справі було б проведення судово-медичної експертизи для вирішення вищезазначених питань, які потребують знань в області медицини, однак позивачка та її представник не скористалися своїм процесуальним правом клопотати про її призначення.

Позиція матері у скарзі до Верховного Суду

У вересні 2020 року мати подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

На її думку, суди не врахували, що її дитина зазнала ушкодження здоров`я внаслідок грубих порушень процедури щеплення, а саме:

  • вакцинування здійснювалось без наявності кабінету щеплення,
  • без проведення медичного огляду дитини лікарем,
  • без проведення термометрії дитини,
  • без наявності дозволу лікаря на проведення щеплення,
  • без наявності індивідуального плану щеплення для дитини, яка мала порушення графіка щеплення,
  • порушення календаря щеплень,
  • без наявності інформованої згоди батьків, яка не вручалась батькам.

Суди не врахували, що дії посадових осіб медичної установи щодо організації процедури вакцинації та керівництва школи щодо допуску до вакцинації дітей без наявності окремого приміщення для вакцинації, є неправомірними.

Ні медична установа, ні освітній заклад не доводять, що шкода відбулася з вини третіх осіб.

Внаслідок грубого порушення процедури вакцинації дитина гостро захворіла після вакцинації з остаточним діагнозом – гострий в`ялий параліч, що є однією із побічних дій вакцинації проти поліомієліту, якою була щеплена дитина.

Суди не звернули уваги на те, що, як вказували відповідачі, щеплення було проведено на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09 жовтня 2015 року № 671 «Про затвердження плану заходів Міністерства охорони здоров`я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015-2016 роки». Однак згідно з положеннями цього наказу її дитина не підлягала щепленню, оскільки ним передбачено додаткову вакцинацію проти поліомієліту у три раунди: перший і другий раунди - дітям віком від 2 місяців до 6 років (5 років 11 місяців 29 днів), третій розширений раунд - із залученням дітей віком від 2 місяців до 10 років (9 років 11 місяців 29 днів), у той час як її дочці на момент щеплення було більше 11 років.

Суди не надали належної правової оцінки доказам, які надані нею на підтвердження позовних вимог, які підтверджують наявність певного розміру шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність вини заподіювача шкоди, а також підтверджують факт того, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у неї, - наслідком такої протиправної поведінки.

Також суд апеляційної інстанції, вказуючи як на можливий доказ, який міг би підтвердити позовні вимоги, - судово-медичну експертизу, допустив порушення вимог процесуального законодавства, а саме положень частин другої та третьої статті 89 ЦПК України, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Підставами касаційного оскарження рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 7 липня 2020 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 128/2994/15-ц (провадження № 61-44011св18).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 лютого 2016 року тридцятьом учням середньої школи с. Чемерне Сарненського району Рівненської області проведено щеплення від поліомієліту ОПВ. Поміж них була і малолітня дочка позивача.

Щеплення провела завідувач фельдшерсько-акушерським пунктом с. Чемерне Сарненського району Рівненської області.

Згідно з довідкою про проведення службової перевірки, складеною комісією, створеною згідно з Наказом по управлінню охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, дитина 23 лютого 2016 року захворіла гостро, коли після другого уроку в школі у дитини раптово виникли скарги на запаморочення, терпкість ніг, слабкість.

Дитина вимушено лежала, не могла сидіти та пересуватись. 23 лютого 2016 року із вищевказаними скаргами дитину було госпіталізовано до дитячого відділення Комунального закладу «Сарненська центральна районна лікарня».

24 лютого 2016 року дівчинку було скеровано до Комунального закладу «Рівненська обласна дитяча лікарня» в неврологічне відділення з діагнозом: «Дебют демієлінізуючого захворювання? Вестибуло-атактичний синдром. Поліневропатія?» і госпіталізовано в неврологічне відділення.

25 лютого 2016 року передано термінове повідомлення в територіальний орган Держсанепідемслужби № 18 про випадок «Несприятливої події після імунізації» (ОПВ, 22 лютого 2016 року).

21 березня 2016 року лікарями Комунального закладу «Сарненська центральна районна лікарня» поставлений діагноз - «Конверсійний розлад. Астазія? Абазія?»

22 березня 2016 року дівчинку було направлено до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» з діагнозом: «Енцефаломієліт. Herper labialis. Несприятлива подія після імунізації ОПВ (22 лютого 2016 року) Розсіяний енцефаломієліт, дебют».

Згідно з довідкою про проведення службової перевірки від 25 березня 2016 року у медичній документації дані про медичний огляд не зазначені; бланк інформованої згоди представлений не згідно з формою, затвердженою Міністерством охорони здоров`я України від 31 грудня 2009 року № 1086; перед проведенням щеплення вакциною ОПВ дитині фельдшером не було проведено термометрію.

За результатами службової перевірки 25 березня 2016 року члени комісії дійшли висновку, що вакцинація ОПВ вакциною (серія М 5104-1) не могла бути причиною тих неврологічних розладів, які спостерігалися у дитини. Не виключається, що вірусна герпетична інфекція спровокувала у клінічному варіанті перебігу даної інфекції, а саме можливий дебют розсіяного енцефаломієліту.

27 березня 2016 року мати звернулася за медичною допомогою до приватної клініки «Борис» (м. Київ), через скарги дочки , що вона не може встати, не може стояти, самостійно йти та довго сидіти.

Згідно з консультативним заключенням невропатолога приватної клініки «Борис» від 27 березня 2016 року, дівчинці поставлений діагноз - «Астазія-Абазія?», можливо пов`язана із загальною слабкістю, що виникла внаслідок вакцинації ОПВ (декомпенсація латентної герпетичної інфекції)».

14 квітня 2016 року позивачка звернулася за медичною допомогою до державної бюджетної установи охорони здоров`я, в якій дитині було поставлено діагноз «Гострий в`ялий параліч».

6 червня 2016 року вказаний діагноз остаточно підтверджений Державною установою «Рівненським обласним лабораторним центром Держсанепідемслужби України», а саме: «Гострий в`ялий параліч».

Відповідно до наказу КП «Сарненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Сарненської районної ради від 29 лютого 2016 року № 89-к завідувачу фельдшерсько-акушерським пунктом с. Чемерне Сарненського району Рівненської області, яка здійснювала щеплення дитині, оголошено догану за порушення проведення профілактичного щеплення, а 9 березня 2016 року фельдшерку було звільнено із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Відповідно до листа КП «Сарненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Сарненської районної ради від 15 березня 2016 року № 01-14/115, під час щеплення були виявлені недоліки в роботі фельдшера, а саме: не проведено попередній огляд дитини лікарем перед щепленням, фельдшеру було оголошено догану.

Листом КП «Сарненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Сарненської районної ради від 05 квітня 2016 року матері повідомлено, що її дитина була щеплена 22 лютого 2016 року вакциною ОПВ «OPVERO» для профілактики поліомієліту пероральна тривалентна жива рідка, серія М5104-1 , виробництва Санові Пастер С. А. , Франція, наданою Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) як гуманітарну допомогу.

Згідно з листом Управління освіти та науки Рівненської обласної державної адміністрації, відповідно до чинного законодавства дійсно було порушено процедуру здійснення щеплення. Медична сестра, яка проводила щеплення, звільнилася із навчального закладу. Відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації вказано на неправомірні дії керівництва закладу щодо здійснення контролю за організацією та медичним обслуговуванням вихованців школи із наступним притягненням до відповідальності винних осіб.

Відповідно до витягу з протоколу діагностичного засідання Сарненської районної психолого-медико-педагогічної консультації від 07 вересня 2016 року № 38/1023, надано психолого-педагогічний висновок: порушення функцій опорно-рухового апарату: стан після імунізації ОПВ, та рекомендовано дитині навчання за програмою для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату.

Позиція Верховного Суду

Далі наводимо мотиви, з яких виходив Верховний Суд, який частково задовольнив касаційну скаргу матері.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1199 ЦК України у разі ушкодження здоров`я малолітньої особи або неповнолітньої особи, фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діями заподіювача шкоди та вина останнього в заподіянні шкоди тощо.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

У статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» вказано, що у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до статті 12 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, Служби безпеки України. Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом присутності свідків.

Частиною другою статті 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров`я дитини або підопічного.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог матері про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я її дитини, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин у справі, не здійснили належної правової оцінки доказів, які надані сторонами, не перевірили, чи відбувалось щеплення дитини відповідно з визначеними законодавством процедурами.

Крім того, висновки судів, зокрема щодо оцінки доказів, які стосуються причинно-наслідкового зав`язку, містять припущення, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 2 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551) (далі - Положення), організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) в установленому законодавством порядку.

Пунктом 7 Положення передбачено, що відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ . Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника ЗОЗ з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються зі структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних (міських) державних адміністрацій у травні та листопаді кожного року.

Згідно з пунктом 8 Положення для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень; у дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладах заздалегідь інформують батьків або осіб, що їх замінюють, про проведення імунізації дітей, які підлягають профілактичному щепленню.

Пунктом 9 Положення визначено, що медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань.

Медичні огляди дітей перед щепленням у ЗОЗ проводяться у присутності батьків, або опікунів, піклувальників, або інших законних представників безпосередньо у день щеплення. У разі проведення щеплень у дошкільних закладах або загальноосвітніх навчальних закладах медичні огляди проводяться у присутності медичного працівника ЗОЗ.

Обов`язковою умовою для проведення медичних оглядів дітей у ЗОЗ є дотримання температурного режиму у приміщенні не нижче 20°C та достатнє освітлення.

Медичний огляд дітей перед щепленням складається з таких етапів:

1) збирання анамнезу життя з урахуванням тривалості та тяжкості перебігу перенесених гострих захворювань, оцінка реакції на попередні щеплення та перебігу поствакцинального періоду;

2) термометрія;

3) огляд шкіри, слизових оболонок кон`юнктиви очей, порожнини рота, аускультація;

4) у разі необхідності - клінічне обстеження органів та систем організму;

5) заповнення форми первинної облікової документації № 063-2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров`я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 грудня 2009 року № 1086, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2010 року за № 594/17889 (далі - форма № 063-2/о);

6) оформлення медичного висновку лікаря за результатами обов`язкового медичного огляду (безпосередньо у день щеплення) щодо стану здоров`я дитини, яка підлягає щепленню. Медичний висновок у разі відсутності захворювання визначається терміном «здоровий», при виявленні ознак захворювання конкретизують діагноз із відповідним записом у первинній медичній документації.

Згідно з пунктом 10 Положення у медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що при процедурі проведення щеплення мають бути дотримані такі законодавчі вимоги: медичні працівники, які проводять щеплення, зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення або їхнім батькам про щеплення; медичні працівники, які проводять щеплення, зобов`язані перед щепленням провести медичний огляд особи, якій роблять відповідне профілактичне щеплення; медичні працівники, які проводять щеплення, зобов`язані встановити наявність чи відсутність медичних протипоказань; медичні працівники, які проводять щеплення зобов`язані у разі виявлення медичних протипоказань не здійснювати профілактичного щеплення; медичні працівники, які проводять щеплення зобов`язані отримати згоду батьків на проведення профілактичного щеплення у дітей, які не досягли віку 15 років.

У справі, яка переглядається, установлено, що 22 лютого 2016 року перед проведенням щеплення вакциною ОПВ дитині фельдшер не провела термометрію, у медичній документації дані про медичний огляд дітей не зазначила. 23 лютого 2016 року, при огляді дитини лікарем, виявлено герпетичну інфекцію. 29 лютого 2016 року фельдшеру, яка здійснювала щеплення дитини, за порушення проведення профілактичного щеплення оголошено догану, що підтверджується довідкою про проведення службової перевірки від 25 березня 2016 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій залишили вказані обставини поза увагою та не врахували, що фельдшер, яка проводила щеплення дитини, зобов`язана була перед щепленням провести медичний огляд дитини та встановити наявність чи відсутність медичних протипоказань, а у разі їх виявлення - не здійснювати профілактичного щеплення.

Також суди попередніх інстанцій не врахували, що фельдшер, яка проводила щеплення дитині, зобов`язана була надати батькам дитини об`єктивну інформацію про щеплення та отримати їхню згоду на проведення профілактичного щеплення дитині.

Пунктом 2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 31 грудня 2009 року № 1086 «Про затвердження форми первинної облікової документації № 063-2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров`я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики», затверджено форму бланку інформованої згоди та оцінки стану здоров`я особи або дитини одним із батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики (форма № 063-2/о)

Отже, саме така форма є обов`язковим документом при щепленні або туберкулінодіагностиці особи або дитини.

Згідно з довідкою про проведення службової перевірки від 25 березня 2016 року члени комісії виявили, що бланк інформованої згоди та оцінки стану здоров`я особи або дитини одним із батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики (форма № 063-2/о) представлений не згідно з формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 грудня 2009 року № 1086.

Отже, при щепленні не була отримана інформована згода батьків дитини на проведення профілактичного щеплення (форма № 063-2/о), яка передбачена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 грудня 2009 року № 1086 «Про затвердження форми первинної облікової документації № 063-2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров`я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики».

Крім того, матеріали справи взагалі не містять інформованої згоди, а позивачка заперечує факт підписання нею згоди на щеплення дитини, яке проведено 22 лютого 2016 року.

Суди попередніх інстанцій на вказані обставини уваги не звернули та, посилаючись на недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між проведенням вакцинації дитині та погіршенням стану її здоров`я, оскільки під час розгляду справи позивачка не скористалась своїм правом щодо проведення судово-медичної експертизи, у порушення вимог процесуального законодавства доводи позивачки про те, що реакція дитини на проведення щеплення підтверджується власне медичною документацією, не врахували і взагалі не надали оцінки доказам, якими позивачка обґрунтовує наявність причинного зв`язку між проведенням щеплення та завданою шкодою.

Враховуючи наведене, висновки судів не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, у силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку, у тому числі усувати недоліки висновків суду, які є припущеннями, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на викладене, дати належну правову оцінку доводам сторін, дослідити зібрані у справі докази, а також у порядку, передбаченому ЦПК України, перевірити, чи була проведена комісійна судово-медична експертиза, яка призначена ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2019 року (провадження № 1-кс/572/92/19) у кримінальному провадженні за № 12016180200000302 від 17 березня 2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 140, частиною першою статті 137 КК України, а при незгоді учасників справи з таким висновком, реалізуючи обов`язки суду у змагальному процесі, у порядку, передбаченому ЦПК України, роз`яснити право на проведення відповідної судової експертизи.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу матері задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 07 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.

 

Действительно ли 2 млн человек рискуют оказаться в розыске в результате нового закона о мобилизации – прямой эфир
Telegram канал Sud.ua
Действительно ли 2 млн человек рискуют оказаться в розыске в результате нового закона о мобилизации – прямой эфир
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Наталя Бжассо
    Наталя Бжассо
    суддя Одеського окружного адміністративного суду
  • Володимир Біоносенко
    Володимир Біоносенко
    голова Миколаївського окружного адміністративного суду
  • Василь Кузь
    Василь Кузь
    суддя Франківського районного суду м. Львова
  • Тетяна Фетісова
    Тетяна Фетісова
    суддя Черкаського апеляційного суду