Арешт майна чи заборона відчуження, як правильно забезпечити позов

 Звертаючись з позовом до суду, як правило, виникає необхідність у забезпеченні позову, адже позивач має розраховувати на можливість виконання судового рішення, у разі задоволення його вимог.

Але слід враховувати деякі важливі юридичні аспекти, що мають істотне значення в процесі виконання такої ухвали суду та  судову практику, що наразі є актуальною при вирішенні даного питання.

                 Перш за все, забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити, знецінити його тощо. Припущення позивача, викладені у заяві, про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову повинні бути достатньо мотивованими. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, така правова позиція міститься у постанові ВС від 17 жовтня 2018 року №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Обґрунтованими мають бути і доводи позивача щодо співмірності заявлених вимог заходам вжиття забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Наприклад,  якщо спір стосується частини нерухомого майна, то і будь-які заходи забезпечення позову є доцільними саме щодо спірної частини на яку претендує позивач. В іншому разі, забезпечення позову щодо цілого об’єкту нерухомості, порушить права відповідача або третіх осіб, у разі якщо вони є співвласниками об’єкту нерухомості. Якщо позов майнового характеру, де позовною вимогою є, наприклад,  стягнення грошових коштів, то вартість майна відповідача щодо якого вживаються заходи забезпечення позову судом, повинна бути співмірною з ціною позову, докази цьому повинен надати позивач (експертна оцінка майна щодо якого вживаються заходи забезпечення, тощо). Такої ж аналогії слід притримуватись обираючи інші види забезпечення позову.

               Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

               Види забезпечення позову передбачені процесуальним законодавством.

               Одним із розповсюджених видів забезпечення позовів є арешт майна. Здебільшого він вживається судом під час вирішення спорів майнового характеру. Зупинюсь на ньому більш детально.

               Наразі правова позиція Верховного Суду, полягає в тому, що слід розрізняти види забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони відчуження такого майна відповідачу. А отже, слід ретельно та правильно обрати вид забезпечення позову, адже від цього залежать правові наслідки виконання відповідної ухвали суду.

                Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2021 року справа №643/12369/19 пояснив, чим арешт майна відрізняється від заборони на відчуження майна.

                Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

                 Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

                Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

              Звертається увага на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.

               Таким чином арешт є більш широким заходом забезпечення позову, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у праві розпорядження майном, в той час як заборона на відчуження об’єкті нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим в процесі виконання ухвали суду.

                Щодо зустрічного забезпечення позову, то відповідно до норм ст.154 ЦПК України, суд зобов’язаний застосувати  його лише у разі :

-позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові;

-суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

                Вжиття заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду за відсутності заяви, є правом суду, а не обов`язком та застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

                Слід зазначити, що право на справедливий суд, займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства та гарантії справедливого судового розгляду  мають діяти не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. При цьому такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов’язані з предметом спору.

Автор: Керівник ЮК «Сучасна Феміда», адвокат Тетяна Даниленко