Судова практика: моральна шкода, завдана в минулому столітті

Верховний Суд України (ВСУ) виніс постанову від 14 червня 2017 року №6-104цс17 у справі за позовом до публічного акціонерного товариства (ПАТ) про стягнення моральної шкоди.

У 2015 році позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про стягнення з ПАТ 701 568 грн моральної шкоди. Зазначену вимогу позивач обґрунтував тим, що, працюючи на підземних роботах тривалий час, отримав хронічне захворювання — пиловий бронхіт.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково і стягнув з ПАТ на користь позивача 65 тис. грн. Розглядаючи позов, суд виходив з того, що ПАТ є кінцевим правонаступником первісної організації — об'єднання з видобутку руд підземним способом — заснованої у 1975 році, де починав роботу позивач. При цьому суд врахував багаторічні страждання позивача, а також принципи розумності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції й ухвалив нове рішення, яким стягнув на користь позивача 2 тис. грн. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив рішення апеляційного суду без змін. При цьому ВССУ не визнав ПАТ правонаступником організації, робота в якій завдала шкоди здоров'ю позивача. На думку ВССУ, всіх правонаступників було ліквідовано.

У своїх рішеннях апеляційна та касаційна інстанції також послалися на Цивільний кодекс УРСР, у якому йдеться про те, що сума моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому за одиницю розрахунку було взято НМДГ, що діяв на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з такою позицією, позивач звернувся до ВСУ з проханням частково змінити рішення ВССУ та скасувати рішення апеляційного суду. Також в ВСУ звернулися із ПАТ з проханням скасувати рішення ВССУ у зв'язку з неоднаковим застосуванням касаційною інстанцією одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до прийняття різних за змістом рішень у подібних правовідносинах. У своїх заявах і позивач, і ПАТ послалися на декілька рішень ВССУ і постанов ВСУ.

Вивчивши матеріали справи, ВСУ встановив невідповідності у судовому рішенні суду касаційної інстанції висновкам щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, що викладені у постановах Судової палати у цивільних справах ВСУ від 24 грудня 2014 року (справи №6-156цс14, №6-188цс14 і №6-207цс14).

ВСУ зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили обсягу майнових прав та зобов'язань правонаступників первинної організації, тому прийшли до передчасного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Також суди не звернули увагу на розмір моральної шкоди, встановлений ст. 440-1 ЦК УРСР.

На думку ВСУ, вищезгадані вимоги законодавства в поєднанні зі ст. 3 і ст. 8 Конституції України є підставою вважати, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи НМДГ, суд при вирішенні цього питання має взяти за основу розмір мінімальної заробітної плати або НМДГ, чинного на час розгляду справи, й враховувати принципи розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, заяви позивача і ПАТ були задоволені частково, рішення судів — скасовані, а справу направлено до першої інстанції на новий розгляд.

З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.