Верховна Рада готується змінити процедуру банкрутства у період воєнного стану

Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку на своєму засіданні 25 липня розглянув законопроект 7442 про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану, розроблений з метою спрощення доступу до процедур банкрутств і підвищення ефективності їх застосування в умовах воєнного та післявоєнного стану, а також уточнення низки процедурних питань і усунення неузгодженостей і недоліків, виявлених під час практичного застування положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Запропонований проект Закону спростить доступ суб’єктів господарювання, які стали неплатоспроможними через повномасштабну збройну агресію Російської Федерації, до судових процедур банкрутств, вважають у Комітеті.

Його прийняття також дозволить арбітражним керуючим належно і своєчасно здійснювати свої повноваження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) без додаткового звернення до господарського суду, що зменшить строки розгляду справ і витрат, пов’язаних із їх розглядом.

За результатами обговорення члени Комітету ухвалили рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти вищезазначений законопроект за основу.

«Під час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації було знищено велику кількість майна суб’єктів господарювання, що ускладнило чи унеможливило здійснення такими суб’єктами господарської діяльності, проведення ними розрахунків з контрагентами і виконання зобов’язань, що призвело до наявності у суб’єктів господарювання ознак неплатоспроможності чи стало наслідком їх неплатоспроможності. Так чи інакше переважна більшість суб’єктів господарювання України зазнала наслідків повномасштабної збройної агресії Російської Федерації.

Крім того, від наслідків здійснення повномасштабної збройної агресії Російської Федерації також потерпіли фізичні особи.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника – юридичної особи або визнання його банкрутом з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів і виходу з ринку, а також відновлення платоспроможності фізичної особи та/або звільнення її від боргів визначається Кодексом.

Так, Кодексом передбачено широкий, майже необмежений обсяг заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, наприклад таких, як реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини, виконання зобов’язання боржника третіми особами, задоволення вимог кредиторів в інший спосіб, ліквідація дебіторської заборгованості, реструктуризація активів боржника, продаж частини майна боржника, виконання зобов’язань боржника власником боржника, відчуження майна та погашення вимог кредиторів шляхом заміщення активів, одержання позик та кредитів, придбання товарів у кредит тощо.

Отже, для повноцінного використання можливостей Кодексу для збереження сталості економічних відносин в Україні, можливості відновлення платоспроможності боржників, в тому числі збереження робочих місць і врегулювання виконання зобов'язань, а також запобігання банкрутству боржників або швидкого виходу неплатоспроможних боржників з ринку, існує необхідність передбачити компенсаторні і додаткові механізми на час воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування, які дозволять таким неплатоспроможним суб’єктам застосовувати судові процедури банкрутства без додаткових умов, які можуть бути наразі перешкодою для доступу або об'єктивно складними для виконання.

Разом з тим під час практичного застосування положень Кодексу виявлено низку технічних неузгодженостей, недоліків та суперечностей, що потребують усунення», - вказують автори.

Проектом Закону пропонується, зокрема:  

1. Встановити форму, порядок направлення і порядок надання відповіді/інформації на запит арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією майна), який здійснює повноваження у справі.
2. Забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно не лише рухоме і не тільки боржника, а і на майно осіб, які відповідно до Кодексу несуть з боржником субсидіарну чи солідарну відповідальність.
3. Забезпечення отримання від розпорядника майна та ліквідатора за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника висновку і визначення чи є ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, чи ні.
4. Надання розпоряднику майна, з метою забезпечення задоволення вимог кредиторів, дієвих повноважень при виконанні повноважень у справі і забезпечення фактичного здійснення контролю за господарською діяльністю боржника шляхом доступу розпорядника майна до інформації що зберігається у базах даних (в тому числі електронних), які використовуються посадовими особами боржника для ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, а також для формування бухгалтерської, статистичної та податкової звітності.
5. Доповнення переліку боргів, які не підлягають реструктуризації та/або прощенню в процедурах банкрутства, завданих кримінальним правопорушенням, каліцтвом.
6. Доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу пунктом 16, положеннями якого передбачити, що на період дії воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування, проведення зборів та комітету кредиторів може здійснюватися дистанційно (у режимі відеоконференції та шляхом опитування); може бути продовжено господарським судом строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника; арбітражний керуючий не несе дисциплінарної відповідальності за невчинення дій та невиконання обов’язків, передбачених цим Кодексом, якщо їх вчинення та/або невиконання було унеможливлено у зв’язку з веденням бойових дій у районах за місцезнаходженням або місцем проживання чи перебуванням боржника, кредитора, місцезнаходженням майна боржника, місцезнаходженням офісу або місцем проживання чи перебуванням арбітражного керуючого, що зумовлювало існування загрози для життя і здоров’я; розгляд справ про банкрутство (неплатоспроможність) або окремих процесуальних питань може здійснюватися господарським судом в порядку письмового провадження; зупиняється нарахування відсотків на зобов’язання боржника перед кредиторами, які реструктуризовані згідно плану санації чи плану реструктуризації боргів боржника; справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито за заявою боржника, якщо проведення бойових дій призвело до його неплатоспроможності, без здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду, за умови укладення боржником з арбітражним керуючим угоди про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з оплатою винагороди арбітражного керуючого на умовах, визначених цією угодою.

Також проєктом Закону передбачається внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою приведення положень цього Закону у відповідність із змінами, передбаченими проєктом Закону щодо забезпечення розкриття банками арбітражним керуючим банківської таємниці і надання інформації на запити арбітражних керуючих.

Головне науково-експерте управління ВР, розглянувши проект у стислий термін, висловило щодо його змісту такі зауваження та пропозиції.

«1. Назва проекту, згідно з якою у ньому мають регулюватись питання застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану, не узгоджується з його змістом, в якому зазначені питання регулюються лише у новому пункті 1-6 «Прикінцевих та перехідних положень» КУПБ. Всі інші зміни до КУПБ розраховані на застосування як в умовах воєнного стану, так і після його закінчення. У зв’язку з цим пропонуємо відповідним чином уточнити назву проекту.

2. В абз. 2 ч. 1 нової ст. 12-1 КУПБ передбачається, що до запиту арбітражного керуючого додаються відомості з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України станом на дату запиту. Проте, зміст та обсяг цих відомостей у проекті не визначаються.

Згідно з ч. 3 нової статті ст. 12-1 КУПБ «відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації». Однак в чому саме полягає така відповідальність, у проекті не розкривається.

3. Згідно з ч. 5 ст. 20 КУПБ (у редакції проекту) «у разі виявлення під час перевірки діяльності арбітражного керуючого порушень норм законодавства державний орган з питань банкрутства може прийняти рішення про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарної комісії для застосування до порушника дисциплінарного стягнення». При цьому не враховується, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 КУПБ тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є дисциплінарним стягненням, яке накладається на арбітражного керуючого рішенням дисциплінарної комісії (ч. 4 ст. 22 КУПБ).

4. Запропоноване у проекті виключення із абз. 2 ч. 1 ст. 28 КУПБ обрання арбітражного керуючого Єдиною судово-інформаційно-телекомунікаційною системою і покладення цієї функції на комітет кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи збори кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) не узгоджується з абз. 1 цієї ж частини, згідно з якою «кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору».
5. У ч. 2 ст. 30 КУПБ (у редакції проекту) визначається, що «у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або з фонду, створеного кредиторами».

Однак це не узгоджується з ч. 5 вказаної статті КУПБ (у редакції проекту), згідно з якою «кредитори можуть створювати фонд для авансування виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого» (тобто, за змістом цього припису кошти фонду не можуть використовуватись для виплати винагороди арбітражному керуючому після закінчення авансованих коштів).

6. Згідно з абз. 6 нового п. 1-6 «Прикінцевих та перехідних положень» КУПБ «розгляд справи про банкрутство (неплатоспроможність) або окремого процесуального питання за клопотанням учасника провадження або за власною ініціативою може здійснюватися господарським судом в порядку письмового провадження. Письмовим провадженням є розгляд господарським судом справи про банкрутство (неплатоспроможність) або вирішення окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами». Проте звертаємо увагу, що розгляд справи без повідомлення та (або) виклику учасників справи фактично означає позбавлення їх права на участь у розгляді справи, що, на нашу думку, не узгоджується з такими засадами здійснення правосуддя, як «змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості» (ст. 129 Конституції України).

7. У проекті пропонується доповнити ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі у цьому пункті – Закон) новим п. 12, згідно з яким інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками «арбітражним керуючим – на їхні запити щодо боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, визначеному статтею 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства – щодо банківських рахунків клієнтів (боржників) та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта (боржника), а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного боржника: юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту (боржнику) в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком».

Вважаємо некоректним з точки вимог законодавчої техніки посилання на конкретну статтю іншого законодавчого акту (що, серед іншого, постійно вимагатиме узгодження змісту відповідних приписів у разі внесення змін до вказаної статті). Загалом же, на наш погляд, слова «в порядку, визначеному статтею 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства» слід виключити, оскільки це не стосується предмету вказаної ст. 62», - зауважило ГНЕУ ВР.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Автор: Наталя Мамченко