Якщо державний службовець перебуває за межами України і просить надати відпустку, то підтверджуючі документи з країни перебування керівнику держустанови надавати не треба, — НАДС

У Національному агентстві з питань державної служби (НАДС) відреагували на ситуацію, коли керівники державних установ вимагають від працівників, які знаходяться за межами України внаслідок агресії РФ і мають бажання взяти відпустку, підтверджуючи документи з країн їх перебування.

 “Не вимагайте у таких працівників якихось конкретних документів та довідок щодо перебування за кордоном. Коли це питання опрацьовувалося Мінекономіки, то з урахуванням того, що люди виїжджали у різні країни, спеціально не був зазначений конкретний вид документу для підтвердження виїзду. В різних країнах та навіть в різних регіонах країн практика надання документів та довідок різниться. Крім того, з такими довідками керівникам держустанов буде важко працювати, бо вони складені іноземними мовами”, - розповів 9 вересня керівник експертної групи з питань розвитку спроможності управління персоналом НАДС Андрій Астапов.

Як зазначив під час онлайн-заходу “Управління персоналом: адаптація судів в умовах війни” Андрій Астапов, документом на підтвердження перебування держслужбовця за кордоном може бути навіть фотокопія штампу в закордонному паспорті про виїзд за межі території України.

Хоча, як розповів представник НАДС, і тут є нюанси, бо в перші дні війни були випадки, коли штампи про перетин кордону у закордонні паспорти не проставлялися.

Нагадаємо, що Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX була доповнена частиною четвертою такого змісту:

«4. У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівнику в наданні цієї відпустки.

Автор: В'ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.