Рада планує внести зміни щодо організації примусового виконання судових рішень

У Верховній Раді України зареєстрований законопроект 8064 від 21.09.2022 про внесення змін до деяких законів України щодо деяких особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану.

Серед авторів зазначені голова Комітету ВР з питань правової політики Денис Маслов, члени Комітету Валерій Божик, Сергій Вельможний, Микола Стефанчук, Володимир Ватрас та інші.

Законопроектом передбачається:

• можливість передачі виконавчих проваджень приватного виконавця, який зупиняє діяльність, приватному виконавцю, який здійснює заміщення, до іншого виконавчого округу;
• спрощений порядок зупинення діяльності приватного виконавця за його заявою (на підставі пункту 1 частини першої статті 42 Закону) за наявності в нього на виконанні незавершених виконавчих проваджень, за умови попереднього вирішення питання про заміщення;
• дієвий механізм зупинення діяльності приватного виконавця, який тимчасово відсутній більше 10 днів (на підставі пункту 2 частини першої статті 42 Закону), і вирішення питання про його заміщення, за пропозицією Міністерства юстиції України або ініціативою Ради приватних виконавців України;
• тимчасове скасування погодження заміщення приватного виконавця зі стягувачем. Водночас, стягувач зберігає право на вільний вибір приватного виконавця або органу державної виконавчої служби;
• механізм контролю за тимчасовою відсутністю приватних виконавців з боку Міністерства юстиції України та Ради приватних виконавців України;
• спрощений порядок зміни приватним виконавцем виконавчого округу, територія якого тимчасово окупована або на якій проводяться активні воєнні (бойові) дії.

Проектом Закону пропоновано також внести зміни, що на час воєнного стану всі без винятку фізичні особи зможуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, але в сукупному розмірі не більше трьох мінімальних розмірів заробітної плати в місяць (мінімальної захищеної суми), а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту.

Контроль за дотриманням розміру видаткових операцій фізичних осіб, а також юридичних осіб пропоновано покласти на обслуговуючий банк (банки).

«З дня введення воєнного стану діяльність приватних виконавців, офіс яких розташований на тимчасово окупованих територіях і територіях, де проводяться активні воєнні (бойові) дії, залишається неврегульованою.

Передбачений чинним законодавством порядок зупинення діяльності приватного виконавця, вирішення питання про його заміщення та зміни виконавчого округу виявився непристосованим до умов воєнного стану.

По-перше, приватний виконавець не може зупинити свою діяльність за власним бажанням, якщо на його виконанні перебувають незавершені провадження. Законом встановлюється вимога, що такий виконавець має обов’язково вирішити своє питання про заміщення.

Водночас, за законом заміщення приватного виконавця обмежено тим же самим виконавчим округом, у якому такий виконавець здійснює свою діяльність. Отже, виконавчі провадження не можуть бути передані для заміщення приватному виконавцю з іншого виконавчого округу, навіть за умови, що вони передаються з території, яка є окупована та на якій проводяться активні воєнні (бойові) дії.

Це спричинює ситуацію, коли приватні виконавці, що перебувають та вели діяльність на територіях, які зараз є окупованими або на яких проводяться активні воєнні (бойові) дії, не можуть добровільно зупинити свою діяльність, а виконавчі провадження фактично залишаються заблокованими.

Слід зазначити, що із цього приводу Міністерством юстиції України було прийнято Наказ № 3563/5 від 24 серпня 2022 року, яким доповнено Інструкцію з організації примусового виконання рішень пунктом, який фактично дозволяє в період дії воєнного стану приватному виконавцю, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця, приймати виконавчі провадження з інших виконавчих округів.

Водночас, зазначені норми входять в пряму суперечність із частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а отже, зазначене питання потребує додаткового законодавчого врегулювання.

По-друге, сам інститут заміщення приватного виконавця в разі зупинення його діяльності є недосконалим. Відсутня типова форма такого договору. Відсутнє законодавче регулювання розподілу стягнутої винагороди між приватними виконавцями.

Крім того, в умовах воєнного стану оперативне вирішення питання про заміщення ускладнено також потребою погоджувати таке заміщення з кожним зі стягувачів у виконавчих провадження, що перебувають на виконанні у приватного виконавця.

По-третє, чинне законодавство прямо забороняє зміну виконавчого округу приватним виконавцем у разі наявності в нього незавершених виконавчих проваджень. У зв’язку із цим приватні виконавці, що перебувають та вели діяльність на територіях, які зараз є окупованими або на яких проводяться активні воєнні (бойові) дії, не можуть змінити виконавчий округ.

Зазначене спричинює блокування доступу сторін виконавчого провадження до виконання рішення. Для боржників унеможливлюється закінчення виконавчого провадження та скасування вжитих заходів примусового виконання рішень (зняття арештів, скасування заборон та обтяжень) у разі виконання зобов’язань за рішенням або у зв’язку з іншими законними підставами для цього. Для кредиторів унеможливлюється отримання повного або часткового виконання рішення.

Згідно з відомостями, наданими Асоціацією приватних виконавців України, у регіонах, які тимчасово окуповані або у яких проводяться активні воєнні (бойові) дії – Харківській, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській областях, на виконанні у приватних виконавців станом на 01 січня 2022 року в середньому перебуває понад 100 тис. виконавчих проваджень.

Окремо слід зазначити, що внесені Законом № 2129-IX від 15.03.2022 зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не забезпечують належних гарантій для боржників-фізичних осіб при накладеному арешті на їхні грошові коштіи, що містяться на рахунках у банках. Сума стягнення за виконавчим документом у 100 тисяч гривень є тим критерієм, залежно від якого боржникам – фізичним особам дозволяється або не дозволяється здійснювати видаткові операції з рахунків, арештованих державними і приватними виконавцями.

Боржники за рішеннями про стягнення заборгованості в розмірі не більшому ніж 100 тисяч гривень є захищеними від арешту коштів на власних рахунках, а стягувачі позбавлені можливості задовольнити свої вимоги за рахунок арешту і списання коштів.

У іншому разі, за рішеннями про стягнення заборгованості в розмірі, що перевищує 100 тисяч гривень, навпаки – боржника позбавлено жодних гарантій на забезпечення основних потреб життєдіяльності за рахунок арештованих коштів.

Фактично, може йти мова про дискримінацію боржників за майновою ознакою.

Крім того, не враховано, що заборгованість за рішенням суду може бути частково сплачена боржником або частково стягнута за рахунок раніше вжитих виконавцем заходів примусового виконання рішення. У такому разі фактичний розмір заборгованості перед кредитором може складати суму, меншу за 100 тисяч гривень, однак видаткові операції з арештованого рахунку будуть заблоковані, виходячи з розміру «номінальної» заборгованості, присудженої до стягнення згідно з виконавчим документом.

Відсутній обов’язок контролю за дотриманням розміру та призначенням видаткових операцій юридичних осіб, що може призвести до зловживань та виведення активів недобросовісними боржниками.

У зв’язку з викладеним наявна потреба уточнення чинних норм законодавства в цій частині», - вказують автори у пояснювальній записці.

Нижче наводимо текст законопроекту.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій