Зобов’язання щодо утримання між подружжям, батьками і дітьми: Рада внесе зміни до закону про міжнародне приватне право

Верховній Раді рекомендується ухвалити законопроект Володимира Зеленського, який перебуває на розгляді парламенту з 27 вересня 2021 р., «Про внесення змін до Закону України «Про міжнародне приватне право» у зв'язку з ратифікацією Протоколу про право, яке застосовується до зобов'язань про зміст» №6107. Зазначений проект був поданий Президентом України разом з проектом «Про ратифікацію Протоколу про право, що застосовується до зобов’язань про утримання».

Протокол про право, що застосовується до зобов’язань про утримання, ратифікований Законом від 1 липня 2022 року 2339-IX і набере чинності для України у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку після передачі на зберігання ратифікаційної грамоти.

Проте, на думку авторів, належна імплементація ратифікованого Протоколу вимагає також й змін до Закону України «Про міжнародне приватне право» шляхом прийняття вищезгаданого законопроекту 6107.

Отже, у проекті пропонується внести відповідні зміни до Закону України «Про міжнародне приватне право», які «покликані привести існуючі колізійні норми у сфері зобов’язань про утримання у відповідність до колізійних норм, визначених Протоколом щодо різних видів сімейних відносин (зокрема, правовідносин батьків і дітей, утримання дитини дідом, бабою, вітчимом, мачухою, братом, сестрою чи іншими особами, у сім’ї яких виховувалася дитина, зобов’язань про утримання осіб, які перебувають у шлюбі, осіб, шлюб між якими розірвано чи визнано недійсним, утримання родичів та інших членів сім’ї)».

На погляд суб’єкта права законодавчої ініціативи, з прийняттям проекту буде імплементовано норми Протоколу про право, що необхідно для належного застосування судами України даних норм та реалізації громадянами своїх прав на утримання.

Зміни до Закону України «Про міжнародне приватне право» 

Так, пропонується передбачити, що будь-яке відсилання до права держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Права та обов’язки батьків і дітей (ст. 66)

Права та обов’язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або іншим правом, яке має тісний зв’язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим для дитини.

А саме у статті 67 (Загальні положення про право, яке застосовується до зобов’язань щодо утримання) визначається:

зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання, з урахуванням положень статей 67-1 – 67-3 цього Закону.

Сторони зобов’язання щодо утримання можуть обрати право, яке застосовується до зобов’язання щодо утримання, відповідно до правил, визначених статтею 67-4 цього Закону.

У статті 67-1 (Зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми) передбачається таке.

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частини першої статті 67 цього Закону (тобто згідно з правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання), зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом держави суду.

Якщо особа, яка має право на утримання, звернулася з вимогою про  утримання до суду в державі, в якій особа, яка зобов’язана надати утримання, має місце проживання, зобов'язання щодо утримання між батьками і дітьми визначаються правом держави суду. Однак якщо одержати утримання відповідно до зазначеного права неможливо, застосовується право, передбачене частиною першою статті 67 цього Закону (тобто, право держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання).

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частин першої та другої цієї статті, зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом їхнього спільного особистого закону, якщо такий існує.

У статті 67-2 (Зобов’язання щодо утримання дітей іншими особами) визначається, що право, яке застосовується до зобов'язань щодо утримання малолітніх, неповнолітніх дітей дідом, бабою, вітчимом, мачухою, братом, сестрою, іншими особами, у сім’ї яких виховувалася дитина, визначається відповідно до статті 67-1  цього Закону.

Статтею 67-3 (Зобов’язання щодо утримання, які виникають на підставі шлюбу) встановлюється, що зобов’язання щодо утримання, які виникають на підставі шлюбу, регулюються правом держави останнього спільного місця проживання сторін зобов'язання або іншим правом, яке має більш тісний зв’язок зі шлюбом, якщо одна зі сторін зобов’язання заперечує проти застосування до зобов’язання права, визначеного відповідно до частини першої статті 67 цього Закону (тобто, права держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання).

Стаття 67-4 регулює вибір права за згодою сторін зобов’язання щодо утримання.

Так, зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, можуть на вибір сторін зобов’язання регулюватися:

1) особистим законом однієї зі сторін зобов’язання на момент здійснення вибору права;

2) правом держави місця проживання однієї зі сторін зобов’язання на момент здійснення вибору права;

3) правом, яке обрано сторонами зобов’язання або застосовується відповідно до закону для регулювання майнових відносин сторін зобов’язання;

4) правом, яке обрано сторонами зобов’язання або застосовується відповідно до закону для регулювання припинення шлюбу або окремого проживання сторін зобов'язання;

5) правом держави суду, яке обрано сторонами для цілей провадження у конкретній справі про зобов’язання щодо утримання.

Вибір права, передбачений частиною першою цієї статті, здійснюється у письмовій формі. Угода про вибір права, що укладається в Україні, підлягає нотаріальному посвідченню.

Вибір права відповідно до пунктів 1 – 4 частини першої цієї статті не застосовується до зобов’язань щодо утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Вибір права відповідно до пункту 5 частини першої цієї статті має бути здійснений сторонами зобов’язання до відкриття провадження у відповідній справі з урахуванням вимог статті 77 цього Закону.

Угода про вибір права, яка призводить до явно несправедливих або нерозумних наслідків для будь-якої зі сторін, є нікчемною. Суд може визнати таку угоду дійсною, якщо буде встановлено, що на момент її укладення сторони повністю усвідомлювали значення, зміст і наслідки їхнього вибору.

Також статтею 68 (Відмова від утримання, заперечення вимоги про утримання) встановлюється, що право особи на відмову від утримання визначається правом держави місця проживання цієї особи.

Вимога особи про утримання (крім вимог про утримання батьками дітей та вимог про утримання, що виникають зі шлюбних відносин) може заперечуватися особою, яка зобов’язана надати утримання, на тій підставі, що обов’язку щодо утримання не існує ні згідно з правом місця проживання особи, яка зобов’язана надати утримання, ні згідно з правом їхнього спільного особистого закону, якщо таке право існує.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.