Велика Палата Верховного Суду розглянула справу жителів Дніпропетровщини, які скаржилися на негативний вплив гірничодобувних підприємств на довкілля

Велика Палата Верховного Суду 30 березня 2023 року винесла постанову по справі 990/1/23, яка стосувалася питання безпечного довкілля.

Так, жителі сіл Дніпропетровської області стверджували, що наслідком негативного впливу гірничодобувних підприємств на територію проживання фізичних осіб, в інтересах яких подано цей позов, є погіршення якості та родючості земель у зв`язку з потраплянням у ґрунт мінералізованих вод та осідання пило-газових викидів з відвалів.

Обставини справи

У січні 2023 року громадська організація звернулася до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з позовом про:

- визнання рішення, дій (бездіяльність) Президента України, Голови РНБО, Голови Національної ради з питань антикорупційної політики Зеленського В. О., Прем`єр-міністра України Шмигаля Д. А., голови Криворізької районної державної адміністрації Ситниченка Є. В., голови Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Усик Г. О., Компанії та Товариства неправомірними і такими, що перешкоджають захисту інтересів держави, порушують право власності на землю, заподіюють шкоду суспільному інтересу та екологічним правам на безпечне життя та здорове довкілля жителів міста Кривий Ріг, сіл Миролюбівка та Свистунове;

- зобов`язання Товариства та Компанії згідно з положеннями частин першої, другої і третьої статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» компенсувати в повному обсязі заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду в розмірі 1 800 882 892 грн (з них 1 536 113 грн на користь держави та інші суми на користь власників земельних ділянок;

- припинення відповідно до частини другої статті 10 та частини третьої статті 50 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» як такої, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, завдає шкоди навколишньому природному середовищу, діяльності Товариства на земельних ділянках, сформованих шляхом об`єднання належних фізичним особам-членам (їx спадкоємцям) ліквідованих колективних сільськогосподарських підприємств «Вільне» і «Латівка», які відповідно до постанови слідчого Слідчого відділу Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28 липня 2018 року є речовими доказами у кримінальному провадженні №42013040320000001.

Аргументи позовної заяви Громадської організації зводяться до того, що упродовж тривалого часу Товариство та Компанія здійснюють господарську діяльність з добування залізних руд, виробництва вибухових речовин, чавуну, сталі, феросплавів, коксу та коксопродуктів на території Широківського району Дніпропетровської області з порушенням екологічних норм, правил, регламентів і допустимого навантаження на довкілля, внаслідок чого було завдано матеріальних збитків та моральної шкоди жителям сіл Миролюбівка та Свистунове Широківського району Дніпропетровської області, які є членами громадської організації.

Наслідком негативного впливу гірничодобувних підприємств на територію проживання фізичних осіб, в інтересах яких подано цей позов, є погіршення якості та родючості земель у зв`язку з потраплянням у ґрунт мінералізованих вод та осідання пило-газових викидів з відвалів, хвостосховищ, а тому позивач вважає, що Компанія та Товариство мають відшкодувати жителям збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Також Громадська організація доводить свою процесуальну дієздатність при зверненні з цим позовом до суду з метою захисту конституційних прав фізичних осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля, безпечне проживання та право власності, які було порушено відповідачами внаслідок здійснення господарської діяльності з недотриманням екологічних норм, і зауважує, що такі дії позивача спрямовані на виконання його статутних цілей як громадської природоохоронної організації та відповідають положенням Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом від 6 липня 1999 року № 832-XIV, приписів Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону «Про громадські об`єднання».

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду ухвалою від 5 січня 2023 року відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи в сукупності предмет та підстави позову, а також суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів, а спір, за вирішенням якого до суду звернулась Громадська організація, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а стосується поновлення майнових прав фізичних осіб, передбачених статтею 293 Цивільного кодексу, і за правилами частини першої статті 19 ЦПК підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із такою ухвалою суду, Громадська організація подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу. Також позивач зазначає, що спірна ухвала суду перешкоджає застосуванню обраного способу захисту суспільного інтересу та екологічних прав громадян.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС слід розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема Президента України, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких він реалізує свої владні (управлінські) функції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року, не є абсолютним.

КАС ВС в оскаржуваній ухвалі від 5 січня 2023 року зазначив, що в поданій позовній заяві доводи та аргументи позивача жодним чином не пояснюють суті правовідносин (наявності публічно-правового спору) з Президентом України й у чому полягають (у чому проявляються) спірні передумови для зобов`язання вчинити певні дії.

Також позов не містить посилань на те, з якими юридичними фактами чи подіями пов`язано / обумовлено звернення з позовом саме до Президента України і правовідносини якого характеру пов`язують цей орган безпосередньо з позивачем.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається зі змісту позовної заяви, Громадська організація в інтересах фізичних осіб звернулась до суду з метою усунення порушення норм природоохоронного законодавства та захисту суспільного інтересу як права на проживання громадян в екологічно безпечному середовищі.

На думку скаржника з Компанії та Товариства необхідно стягнути збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також припинити господарську діяльність Товариства.

При цьому позивач, визначивши також у позовній заяві відповідачами Президента України, Прем`єр-міністра України, голів Криворізької районної державної адміністрації та Гречаноподівської сільської ради Криворізького району, не заявив жодних вимог, сформульованих відповідно до положень статті 5 КАС.

Природоохоронна громадська організація як представник інтересів її членів - фізичних осіб помилково визначила належність спору до адміністративної юрисдикції з посиланням на відповідність суб`єктного складу вимогам статті 5 КАС. Позов подано Громадською організацією в інтересах конкретних фізичних осіб задля захисту їхніх екологічних прав, а не прав самої організації як юридичної особи. Спірні правовідносини у цій справі суттєво відрізняються від тих, які були у справі № 910/8122/17 (постанова від 11 грудня 2018 року).

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Питання про те, чи може Громадська організація діяти як позивач, представляючи інтереси конкретних фізичних осіб, має вирішити суд належної юрисдикції.

Автор: Наталя Мамченко

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.