Верховний Суд вказав на недопустимість дискримінації суб’єкта владних повноважень як сторони публічно-правового спору

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ Пенсійного фонду на ухвалу суду апеляційної інстанції, якою скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в його попередній ухвалі, а заявлені в клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку на апеляційне оскарження та підстави для його поновлення, які зумовлені збройною агресією рф проти України, не можуть вважатися об`єктивними та непереборними причинами, що унеможливлювали подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

Як установлено судом апеляційної інстанції, копію його ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач отримав 6 грудня 2022 року в електронний кабінет користувача підсистеми «Електронний суд», у зв’язку з чим зроблено висновок, що останнім днем виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2022 року було 16 грудня 2022 року.

З матеріалів справи Судом було встановлено, що 15 грудня 2022 року відповідачем через поштове відділення відправлено на адресу апеляційного адміністративного суду, на виконання ухвали цього суду про залишення апеляційної скарги без руху, клопотання від 12 грудня 2022 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому було наведено причини пропуску строку.

Верховний Суд також врахував положення частини дев`ятої статті 120 КАС України, відповідно до якої строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Положення вказаної статті надають учаснику справи право на свій розсуд обирати спосіб направлення документів до суду, в тому числі й засобами поштового зв`язку.

На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження скаржника про те, що заяву про усунення недоліків апеляційної скарги ним було направлено до суду у строк, визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням особливостей, визначених статтею 120 КАС України.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував час, необхідний для поштового пересилання відправлення. Тобто, розумний строк між останнім днем виконання ухвали суду про усунення вказаних у ній недоліків апеляційної скарги, часом поштового пересилання та реєстрації канцелярією суду заяви скаржника стосовно усунення недоліків поданої ним скарги.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого суб`єкти владних повноважень, зокрема органи виконавчої влади, не можуть зазнавати дискримінації під час участі як сторона у процесі вирішення у суді публічно-правових спорів. Це підтверджується серед іншого таким конституційним принципом судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також положеннями статті 116 Конституції України та статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», які передбачають, що органи виконавчої влади забезпечують: державний суверенітет і економічну самостійність України, обороноздатність і національну безпеку України, громадський порядку здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; реалізацію прав і свобод людини і громадянина; проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Протилежний підхід до статусу суб`єкта владних повноважень у суді передбачатиме загрозу реалізації цих та інших функцій (компетенції) зазначених суб`єктів.

Постанова Верховного Суду від 23 червня 2023 року у справі №620/5444/22 (адміністративне провадження № К/990/3386/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.