Велика Палата Верховного Суду виснувала, чи може отримати посадовець міськради свідоцтво адвоката

Як відомо, у 2021 році Велика Палата Верховного Суду виснувала, що діючий прокурор не може отримати свідоцтво адвоката. Після цього до ВРП надходили скарги на прокурорів, зокрема, Вища рада правосуддя 3 вересня 2021 року відкрила дисциплінарне провадження щодо заступника начальника Департаменту Офісу Генерального прокурора, який склав Присягу адвоката та отримав свідоцтво, хоча й відразу ж його зупинив.

Також ВРП в свій час відкривало дисциплінарне провадження стосовно судді, який отримав свідоцтво адвоката.

6 липня2023 року Велика Палата Верховного Суду розглянула подібну справу, де йшла мова про посадовця, який працює у Тернопільській міськраді, і який теж мріє стати адвокатом.

І тут ВП ВС зробила зовсім інший висновок (справа №500/4859/21).

Історія справи

Начальник відділу реєстрації проживання особи Тернопільської міської ради просив визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів від 22 липня 2021 року, яким, на його думку, протиправно обмежувалося видання йому свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю після складання ним присяги адвоката.

За цим рішенням посадовцю мали видати адвокатське свідоцтво, якщо він протягом 30 днів усуне обставини несумісності, визначені статтею 7 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вимоги мотивував тим, що Рада адвокатів ухвалила рішення видати позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за умови, коли він усуне обставини несумісності, пов`язані з його перебуванням на службі в органах місцевого самоврядування, зокрема з роботою у Тернопільській міській раді.

Такі дії вважає посяганням на його законне право на заняття адвокатською діяльністю, оскільки чинне законодавство встановлює обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, спрямованої на надання правової допомоги клієнту, однак не лімітує право посадових осіб органів місцевого самоврядування, які перебувають на публічній або державній службі, на участь у відповідних процедурах добору та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тернопільський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив. Восьмий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним і скасував спірне рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу.

Суд апеляційної інстанції, попри згоду з висновком суду першої інстанції про неможливість поєднувати перебування на службі в органах місцевого самоврядування з адвокатською діяльністю, водночас виснував, що чинне законодавство встановлює обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту, тобто реалізації наданого права. Однак жодний нормативний акт не обмежує осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд апеляційної інстанції підсумував, що обставини несумісності можуть виникнути в особи, яка вже набула статусу адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво, однак такі обставини можуть бути усунуті на підставі частини другої статті 7 Закону шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Рада адвокатів звернулася з касаційною скаргою.

Зокрема, Рада адвокатів вказала на необхідність врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого та 14 квітня 2021 року у справах № 822/1309/17 та 826/9606/17.

Наголошує, що в цих постановах Велика Палата виклала загальні засади отримання статусу адвоката, які мають бути застосовані до всіх без виключення посадових осіб, які зазначені в пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, у тому числі і до посадових осіб місцевого самоврядування.

Не погоджується Рада адвокатів з оскаржуваним рішенням і в частині висновку про те, що посадова особа місцевого самоврядування може перебувати під дією двох присяг і вони не суперечать одна одній.

Касаційний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2023 року передав цю справу на розгляд Великої Палати, зазначивши, що чинне законодавство не містить заборони посадовій особі органу місцевого самоврядування отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата відмовила у задоволенні касаційної скарги ради адвокатів.

Як зазначила ВП ВС, особа, яка перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу. Складаючи відповідно до чинного законодавства при вступі на службу в органи місцевого самоврядування Присягу на вірність Українському народові, особа свідомо приймає етичні та інші обмеження, які покладаються на неї спеціальним національним законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є начальником відділу реєстрації проживання особи управління державної реєстрації Тернопільської міської ради і на нього поширюються встановлені пунктом 1 частини першої статті 25 Закону про запобігання корупції № 1700-VII вимоги та вимоги щодо несумісності, визначені пунктом 1 частини першої статті 7 Закону про адвокатуру № 5076-VI.

Позивач у своєму позові доводить, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, однак такі обставини можна усунути шляхом подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності, що він і має намір зробити.

Велика Палата погоджується з доводами касаційної скарги про те, що отримання свідоцтва, що надає статус адвоката, гарантії адвокатської діяльності та можливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності, свідчить, що така особа вже є суб`єктом адвокатської діяльності у розумінні профільного закону та без укладення договору про надання правової допомоги, без отримання доходу може у будь-який час надати іншу правову допомогу клієнту. Велика Палата вже раніше зазначала, що не можна відокремити мету отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від бажання надавати (платно або безоплатно) правову допомогу (пункт 76 постанови від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17).

Поряд з цим, на думку ВП ВС, закони № 5076-VI, № 2493-III не обмежують осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, у праві брати участь у відповідних процедурах добору, складати присягу адвоката України та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Однак після складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю в особи, яка вже набула статусу адвоката, можуть виникнути обставини несумісності.

Як вказала ВП ВС, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що посада позивача - начальника відділу реєстрації проживання особи управління Тернопільської міської ради - не передбачає постійну процесуальну взаємодію з адвокатами, їхніми бюро й об`єднаннями, а отримання такою особою права на заняття адвокатською діяльністю (без реалізації такого впродовж усього часу перебування на службі) не ставить під сумнів незалежність і безсторонність відповідних інститутів.

Тому до цієї правової ситуації безпідставно покликатися на правові позиції Великої Палати, викладені у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17, оскільки у цих справах суд дійшов висновків про неможливість набуття статусу адвоката прокурорами та суддями з огляду на особливості їх конституційного та процесуального статусу як учасників відносин зі здійснення правосуддя, що передбачає взаємодію, зокрема, з адвокатськими бюро, об`єднаннями, ставить під сумнів незалежність і безсторонність цих інститутів, а також неможливість перебування під дією двох присяг, які за змістом суперечать одна одній.

Велика Палата у зазначених постановах вказала на обмеження доступу до професії адвоката, які існують для осіб, які є суддями та прокурорами, зокрема на те, що відносини з проходженнями суддями та прокурорами стажування під керівництвом адвоката виходять за межі допустимих відносин між суддівською та прокурорською спільнотами, з одного боку, й адвокатською спільнотою - з іншого.

Виснувала, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування й отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуваючи на посаді судді чи прокурора, не виглядає легітимним і суперечить меті антикорупційного законодавства, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є суддею чи прокурором, ставить під сумнів її незалежність і безсторонність.

Справді, положення частини першої статті 7 Закону № 5076-VI поширюються на осіб, зазначених у пункті 1частини першої статті 3 Закону № 1700-VІІ, серед них на суддів, посадових і службових осіб органів прокуратури та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 7 Закону № 5076-VI установлено перелік обмежень щодо несумісності з діяльністю адвоката.

Зокрема, несумісною з діяльністю адвоката є робота на посаді в органі місцевого самоврядування відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 зазначеного Закону.

Системне тлумачення положень Закону № 5076-VI свідчить, що терміни «діяльність адвоката» і «адвокатська діяльність» є тотожними.

Аналіз понять «адвокат» та «адвокатська діяльність» свідчить про те, що обставини несумісності з діяльністю адвоката виникають для осіб, які мають (уже отримали) такий статус, тобто склали присягу адвоката й отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, обмеження і способи їх усунення встановлені у статті 7 Закону № 5076-VI для осіб, які вже мають статус адвоката та бажають займатись іншою (несумісною з діяльністю адвоката) діяльністю, а не для інших осіб, які бажають стати адвокатом.

За положеннями частини другої статті 7 Закону № 5076-VI обставини несумісності, встановлені частиною першою цієї статті, можуть бути усунені адвокатом шляхом подання ним заяви про зупинення адвокатської діяльності до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця у триденний строк з дня виникнення таких обставин.

Наведені положення передбачають можливість усунення обставин несумісності за заявою особи, відносно якої вони виникли.

Оцінка несумісності займаних особою посад з адвокатською діяльністю, крім посад осіб, які, як і адвокати, беруть участь у здійсненні правосуддя, не покладається на раду адвокатів регіону при вирішенні питання про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту, стажування, складання присяги адвоката України й отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що якщо така особа відповідає встановленим частиною першою статті 6 Закону № 5076-VI вимогам, не працює на посадах судді чи прокурора, пройшла всі необхідні етапи процесу набуття статусу адвоката, то орган адвокатського самоврядування, який наділений повноваженнями приймати присягу адвоката України, не вправі їй відмовити.

Отже, ВП ВС касаційну скаргу Ради адвокатів Тернопільської області залишити без задоволення, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду без змін.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.