Слідчий за участі прокурора на підставі тимчасового доступу до речей вилучили майно та вивезли його за межі підприємства, а потім не могли виконати рішення суду з його повернення, - що вирішив ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу, в якій слідчим за участі прокурора на підставі лише тимчасового доступу до речей без можливості вилучення було вилучено майно вартістю 450 тис. грн. та вивезено за межі підприємства. При цьому позивач в цій справі не був учасником кримінального провадження, що не дозволяло йому оскаржувати дії прокуратури та при такому статусі він був позбавлений будь якого правового механізму впливу на правоохоронні органи. А всі дії вчинялися без залучення власника майна.

Позивач намагався повернути своє майно і звернувся з  позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської місцевої прокуратури, які не виконували відповідне рішення суду (постанова КАС ВС від 12 жовтня 2023 року, справа № 807/1444/17).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У вересні 2014 року позивач придбав будівельну опалубку фірми «Дока» від фізичної особи-підприємця за 450 тис. грн. А у листопаді 2016 року він передав цю будівельну опалубку на підставі договору оренди до ТОВ «К».

ТОВ «К» на виконання вимог договору підряду розмістило орендовану будівельну опалубку на місці виконання підрядних робіт.

У рамках кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду, слідчим за участі прокурора 23 червня 2017 року на місці було складено протокол тимчасового доступу до речей і документів та протокол огляду місця події, згідно якого, інвентарну опалубку «Дока» згідно опису передано на зберігання директору ТОВ «Б».

Таким чином, на підставі лише тимчасового доступу до речей без можливості вилучення слідчим за участі прокурора було вилучено майно, а саме інвентарну опалубку «Дока» вартістю 450 тис. грн. та вивезено за межі підприємства. Підтверджуючих документів при цьому надано не було.

При цьому судами попередніх інстанції наголошено, ні позивач, ні ТОВ «К» не мають жодного відношення до згаданого кримінального провадження, в ході якого маючи фактично тільки тимчасовий доступ до речей без можливості вилучення і було вилучено за участі прокуратури будівельну опалубку.

Позивач не є учасником кримінального провадження, що не дозволяє оскаржувати дії прокуратури та при такому статусі був позбавлений будь якого правового механізму впливу на правоохоронні органи. А всі дії вчинялися без залучення власника майна.

У липні 2017 року ТОВ «К» звернулось до Ужгородської місцевої прокуратури із заявою про повернення будівельної опалубки. Прокурор виніс постанову про відмову у поверненні майна.

Тоді ТОВ звернулося до суду із скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у неповерненні майна. Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року визнано протиправною бездіяльність прокурора щодо неповернення вказаного майна та зобов`язано прокурора повернути майно ТОВ «К».

Потім ТОВ «К» звернулось до прокурати із заявою про повернення майна та надало прокуратурі оригінал ухвали суду, якої зобов`язано повернути будівельну опалубку. 7 серпня 2017 року ТОВ «К» повторно звернулось до прокурати із заявою про повернення майна. Втім, прокуратурою майно не повернуто, рішення суду виконано не було.

4 жовтня 2017 року ТОВ «К» звернулось із скаргою до Прокуратури Закарпатської області на бездіяльність Ужгородської місцевої прокуратури та з проханням вжити заходів щодо виконання рішення суду про повернення майна.

За результатами розгляду скарги товариству повідомлено, що питання повернення опалубки обговорені «на оперативній нараді у керівництва прокуратури області із визначенням заходів, спрямованих на усунення наявних порушень та неухильного дотримання вимог КПК».

На момент розгляду даної справи, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року, якою визнано бездіяльність прокуратури щодо неповернення будівельної опалубки та зобов`язано повернути опалубку, виконано не було.

У матеріалах даної адміністративної справи № 807/1444/17 наявна копія супровідного листа від 14 липня 2017 року за підписом прокурора Ужгородської місцевої прокуратури, згідно з яким вищевказана ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року надіслана для організації виконання начальнику слідчого відділу Ужгородського ВП ГУНП.

У подальшому, з метою виконання відповідної ухвали слідчого судді органом досудового розслідування, за погодженням з прокурором, 18 липня 2017 року подано клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме: інвентарної опалубки марки «Дока», з можливістю її вилучення та передачі ТОВ «К». Водночас, 20 липня 2017 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду в задоволенні вказаного клопотання відмовлено. Вказана ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Позивач вказує на те, що ним вжито всі можливі заходи щодо повернення майна, передбачені чинним КПК, однак такі не дали жодних результатів, так як майно залишається не повернутим, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби, в якому просив:

• визнати протиправною бездіяльність Ужгородської місцевої прокуратури та Закарпатської обласної прокуратури щодо неповернення йому майна – будівельної опалубки «Дока»;
• стягнути з Державного бюджету через Державну казначейську службу, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади суму матеріальних збитків у розмірі 450 000 грн та 400 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Що вирішили суди

Справа неодноразово розглядалася судами.

Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 21 липня 2021 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності Ужгородської місцевої прокуратури та Закарпатської обласної прокуратури щодо неповернення майна та залишено в силі рішення суду першої інстанції у цій частині вимог. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2018 року в частині вимог про стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 450 000 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду на користь позивача в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків у сумі 450 000 грн. У задоволені іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що на користь позивача винесено судове рішення, яке набрало законної сили та яким встановлені обставини, що не потребують повторного з`ясування та доказування відносно його майна, яке було вилучено та не повернуто на виконання рішення суду, чим звужуються права особи та за наявності вже встановленої бездіяльності щодо неповернення майна, яке належить позивачу, порушують існуючі права позивача, що тільки погіршує ситуацію, яка склалася.

22 грудня 2022 року Закарпатська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу.

У відзиві на касаційну скаргу прокуратури позивач звертає увагу суду на те, що саме прокурора ухвалою слідчого судді було визначено на вчинення такої слідчої дії як «тимчасовий доступ», тож, саме бездіяльність прокуратури щодо неповернення майна визнана судом неправомірною та, як наслідок, саме прокуратуру зобов`язано повернути зазначене майно, а не слідчого чи ТОВ «Б».

Більше того, в матеріалах справи міститься лист Ужгородської місцевої прокуратури від 4 грудня 2018 року, згідно якого місцезнаходження майна не встановлено, представником прокуратури також не надано відповідних пояснень щодо місцезнаходження вилученого майна.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами у цій справі:

- ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року у справі №308/6485/17 визнано протиправною бездіяльність прокурора, яка полягає у неповерненні вилученого майна та зобов`язано прокурора повернути вилучене в ході тимчасового доступу, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, майно, а саме інвентарну опалубку Товариству з обмеженою відповідальністю «К»;

-   рішенням суду першої інстанції у даній справі від 7 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою КАС ВС від 21 липня 2021 року визнано протиправною бездіяльність Ужгородської місцевої прокуратури та Закарпатської обласної прокуратури щодо неповернення майна – будівельної опалубки «Дока».

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, підставою для висновку про протиправну бездіяльність прокуратури щодо неповернення майна слугувало те, що позивач неодноразово звертався до Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області із заявою про повернення майна, однак отримував відповіді загального характеру, якими повідомлено, що питання повернення буде обговорено на оперативній нараді, буде визначено заходи, щодо неухильного дотримання законодавства, а доводи на які посилається позивач досліджувалися при службовому розслідуванні, а саме провадження взято на контроль та вказано інші відомості. Однак ніяких конкретних відповідей надано не було.

Як наслідок, судом констатовано, що на момент розгляду даної справи, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року, яким визнано бездіяльність прокуратури щодо неповернення будівельної опалубки та зобов`язано повернути опалубку, виконано так і не було.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Водночас, жодних доказів в підтвердження наявності майна, а також вжиття заходів щодо встановлення його місцезнаходження ні Ужгородською місцевою прокуратурою, ні Закарпатською обласною прокуратурою протягом всього часу розгляду даної адміністративної справи так надано і не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що матеріалами справи підтверджується заподіяння позивачу шкоди на суму 450 000 грн, що становить вартість будівельної опалубки фірми «Дока» та підтверджується договором купівлі-продажу від 20 вересня 2014 року, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а тому правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми.

Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 6 грудня 2021 року у справі №757/22936/19-ц, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а та від 28 листопада 2019 року у справі №826/12172/18 є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у вищезазначених справах.

Отже, Верховний Суд касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури залишив без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №807/1444/17 – без змін. Постанова   набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших у  подій.