Поміняла частину квартири на ноутбук – Верховний Суд вказав, чи може така міна бути удаваним правочином

Договір міни частки квартири на ноутбук без будь-яких унікальних характеристик, які обумовлювали б зацікавленість відповідача в отриманні саме такого ноутбука, укладений зі значною доплатою, що дорівнює 96% вартості обмінюваної частки квартири, є удаваним правочином та порушує переважне право другого співвласника квартири перед іншими особами щодо купівлі частки такої квартири.

На це вказав у постанові від 12 лютого 2025 року Верховний Суд по справі №761/36779/20 про визнання договору міни удаваним та переведення прав та обов’язків покупця.

Обставини справи

На обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що вона разом з іншими особами були співвласниками спірної квартири, кожному з яких належала 1/3 частки. В кінці вересня 2020 року відповідачка запропонувала їй та іншому співвласнику викупити її частку квартири, однак, не направивши жодному співвласнику письмових заяв про наміри обміняти чи продати свою частку квартири, 20 жовтня 2020 року продала її через договір міни, отримавши за це ноутбук і доплату.

Позивач вважала цей договір є удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину – договору купівлі-продажу. Справу суди розглядали неодноразово.

Рішенням суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовлено через недоведеність заявлених вимог.

Верховний Суд не погодився з постановою апеляційного суду, скасував її, справу передав на новий апеляційний розгляд, зазначивши, що правова природа договору визначається його змістом, а не назвою. Суд повинен оцінювати волю сторін та умови договору для визначення його правових наслідків. Спірний договір схожий на договір міни, але не є таким через прихований намір сторін. У договорі міни оплата товару здійснюється через обмін, а не грошима. Співвласник майна має переважне право на купівлю частки, але не шляхом укладення договору міни.

Апеляційний суд, під час повторного перегляду справи, рішення районного суду скасував, ухвалив нове судове рішення про задоволення позову. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що предметом договору міни є звичайний ноутбук, без будь-яких унікальних характеристик, які б обумовлювали зацікавленість відповідача в отриманні саме такого ноутбука. Спірний договір міни за своєю правовою природою та виходячи з прихованого наміру сторін, які останні мали при його укладенні, є договором купівлі-продажу.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду з огляду на таке. Договір міни є удаваним правочином, якщо фактично приховує купівлю-продаж, оскільки обидва договори є відплатними, але різняться способом розрахунку (у міни – обмін майном, у купівлі-продажу – гроші) та формою зустрічного задоволення.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов’язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. У цій справі відповідачка обміняла свою частку квартири на ноутбук (без будь-яких унікальних характеристик) зі значною доплатою різниці вартості майна, що дорівнює 96 % вартості обмінюваної частки квартири, що фактично надає правочину ознак договору купівлі-продажу. Відсутність письмової пропозиції іншому співвласнику про купівлю частки квартири за фіксованою ціною порушує його переважне право згідно зі ст. 362 ЦК України.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.