Призначення експертизи з метою пошуку нових доказів обвинувачення фактично становить собою додаткове розслідування, що суперечить засадам кримінального процесу – Верховний Суд

Направивши до суду обвинувальний акт, сторона обвинувачення тим самим визнала зібрані докази достатніми для доведення винуватості обвинувачених осіб. Сторона захисту не представляла в суді докази, які б спростовувати висновки наданих стороною обвинувачення експертиз. За таких обставин призначення експертизи з метою пошуку нових доказів обвинувачення фактично становить собою додаткове розслідування, що суперечить засадам кримінального процесу.

На це вказав Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 15 квітня 2025 року по справі №161/13558/19.

Обставини справи

Місцевий суд вироком від 5 лютого 2024 року виправдав групу осіб за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 статті 28, ч. 1 статті 203-2 Кримінального кодексу (обвинувачувалися у зайнятті гральним бізнесом). Апеляційна інстанція залишила вирок без змін.

Прокурор просив скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у апеляційному суді. Він вважає, що апеляційний суд не усунув неповноту судового розгляду допущену судом першої інстанції, який відмовився допитати кількох свідків сторони обвинувачення та відхилив клопотання про призначення повторної комп`ютерно-технічної експертизи, заявлене обвинуваченням у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування не було технічної можливості отримати інформацію з зашифрованих флеш-накопичувачів.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Суд першої інстанції, забезпечивши змагальність сторін, ретельно перевірив надані сторонами докази, провів їх детальний аналіз і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку відповідно до статті 94 КПК. У вироку детально викладені підстави виправдання і зазначені мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, а решту вважає недостатніми для доведення винуватості

Щодо повторної комп`ютерно-технічної експертизи

Доводи прокурора у скарзі щодо необхідності призначення повторної експертизи під час судового провадження обґрунтовуються встановленням нових обставин, які не були відомі на час досудового розслідування.

У цьому провадженні, як видно з його матеріалів, було призначено кілька експертиз комп`ютерної техніки та програмного забезпечення вилученого під час обшуків обладнання, де ставилося питання про наявність на об`єктах дослідження програмного забезпечення для проведення азартної гри.

З висновків експертів вбачається, що їм не вдалося отримати відповіді на поставленні питання з причин шифрування інформації за допомогою невідомого крипто-ключа.

Під час апеляційного розгляду прокурор заявив клопотання про призначення повторної комп`ютерно-технічної експертизи, оскільки експерт повідомив в судовому засіданні 17 липня 2023 року, що з моменту проведення експертиз у 2019 році деякі програми удосконалились, що дає змогу розшифрувати невідомий крипто-ключ, однак це потребуватиме значного часу (близько року) і значних технічних ресурсів. Також він зазначив, що орган досудового розслідування призначаючи експертизу у 2019 році не ставив питання про дешифровку крипто-ключа і в подальшому з повторними експертизами не звертався. У клопотанні про призначення повторної експертизи, прокурор пропонував поставити ті ж самі питання, що і в попередніх з метою отримання інших висновків, таким чином ставлячи під сумнів раніше надані стороною обвинувачення докази.

Суд зазначає, що виходячи з матеріалів справи і, зокрема, з цих пояснень експерта, факт наявності на носіях зашифрованої інформації не є обставиною, яка не була відомою на час досудового розслідування. Про цю обставину повідомляли експерти у висновках, однак сторона обвинувачення не ставила перед експертами завдання здійснити спроби розшифрувати цю інформацію.

Суд звертає увагу на те, що, направивши до суду обвинувальний акт, сторона обвинувачення тим самим визнала зібрані докази достатніми для доведення винуватості обвинувачених осіб. Сторона захисту не представляла в суді докази, які б спростовувати висновки наданих стороною обвинувачення експертиз. За таких обставин призначення експертизи з метою пошуку нових доказів обвинувачення фактично становить собою додаткове розслідування, що суперечить засадам кримінального процесу.

За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи прокурора про неповноту судового розгляду в цій частині.

Щодо допиту свідків

Суд неодноразово відзначав, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що під час кримінального провадження вона використала процесуальні можливості, надані кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.

Прокурор вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на безпідставність відмови судом першої інстанції допитати свідків, а також оперуповноваженого, який проводив НСРД.

Суд зазначає, що апеляційний суд не залишив без оцінки ці доводи сторони обвинувачення і в ухвалі навів переконливі мотиви їх необґрунтованості.

Суд першої інстанції не відмовляв у допиті свідків і неодноразово відкладав судові засідання, щоб надавати можливість прокурору забезпечити їх допит, однак сторона обвинувачення цього не зробила через неможливість встановлення їх місця перебування. Таким чином, суд першої інстанції дотримався вимог статей 22, 26 КПК і не обмежував сторону обвинувачення в реалізації її процесуальних прав.

Крім того, Суд бере до уваги, що прокурор ні під час розгляду справи в судах нижчих інстанцій, ні у касаційній скарзі не зазначив, які саме важливі для прийняття рішення обставини могли повідомити згадані особи.

Щодо оперуповноваженого, Суд зазначає, що сторона обвинувачення вимагала його допиту у зв`язку з тим, що особа, яка була залучена до проведення НСРД, не змогла повідомити суду першої інстанції будь-яку значиму інформацію. Суд зазначає, що результати НСРД зафіксовані у відповідних протоколах, наданих суду стороною обвинувачення. Сторона обвинувачення в апеляційній і касаційній інстанціях не пояснила, що допит оперуповноваженого, який проводив ці НСРД, міг додати до цієї інформації. За таких обставин Суд відхиляє цей довід касаційної скарги.

Підсумок

Таким чином рішення суду апеляційної інстанції про те, що встановлені фактичні обставини справи не доводять вчинення виправданими інкримінованого злочину, є обґрунтованим.

Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і, погодившись з висновками суду першої інстанції, надав умотивовані відповіді на доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, які переважно повторюються в його касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.

Верховним Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони обвинувачення слід залишити без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.