Суд не може зупиняти дію нормативно-правового акта, якщо його протиправність не є очевидною – Верховний Суд

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Міністерства освіти і науки (МОН) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, якою було зупинено дію наказу МОН від 6 березня 2024 року № 266 «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» (зі змінами).

Фізична особа звернулася до суду з позовом до МОН, в якому просила визнати протиправними дії Міністерства щодо встановлення обмежень доступу до освіти, а також визнати нечинними окремі положення та весь наказ МОН від 06 березня 2024 року № 266 (зі змінами), стверджуючи, що накази прийняті з порушенням строків оприлюднення та без належного громадського обговорення, а вимога складати Єдиний вступний іспит (ЄВІ) перешкоджає її вступу до аспірантури. Позивачка також подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії цих наказів, посилаючись на ризики для здоров'я вступників в умовах воєнного стану.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 червня 2024 року відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Суд першої інстанції виходив з того, що ознаки протиправності наказу МОН №266 не є очевидними та потребують доведення під час розгляду справи.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2024 року скасував ухвалу суду першої інстанції та задовольнив заяву позивачки про забезпечення позову, зупинивши дію наказу МОН від 06 березня 2024 року № 266 (зі змінами). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ був прийнятий і оприлюднений з порушенням строків, встановлених частиною другою статті 44 Закону України «Про вищу освіту», та без належного громадського обговорення, що свідчить про його очевидну протиправність.

МОН оскаржило постанову в касаційному порядку, обґрунтовуючи це тим, що апеляційний суд не врахував умови воєнного стану, які дозволяють спрощені процедури прийняття актів, та що зупинення наказу не відповідає принципам співмірності й може порушити публічний інтерес.

Верховний Суд постановою від 21 травня 2025 року частково задовольнив касаційну скаргу МОН, скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та залишив у силі ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року про відмову в забезпеченні позову.

Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що забезпечення позову - це виключно тимчасовий захід, який допустимий лише у разі, коли наявність ознак протиправності є очевидною, тобто такою, що не потребує додаткового дослідження фактичних обставин чи правових норм.

Нормативно-правовий акт, як акт загальної дії, що регулює однотипні публічно-правові відносини та застосовується щодо невизначеного кола осіб, має особливий правовий статус. Його зупинення як захід забезпечення позову є допустимим лише за наявності беззаперечних та очевидних ознак протиправності, а не лише припущень або правових сумнівів, які вимагають повноцінної оцінки у процесі розгляду справи по суті.

Для зупинення дії нормативно-правового акта слід з`ясувати обсяг позовних вимог і пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існують очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акта і ним порушуються права чи інтереси позивача. Такі заходи мають бути співмірними, адекватними та пропорційними, забезпечувати ефективний захист прав позивача, водночас запобігати порушенню прав інших осіб, не залучених до участі у справі.

З огляду на комплексний характер правового регулювання, яке здійснюється через нормативно-правовий акт, втручання суду у його чинність не повинно підміняти собою остаточне судове рішення та суд має проявляти особливу обачність у випадках, коли зупинення дії нормативного акта може мати системний вплив на функціонування публічного управління або суспільний інтерес, зокрема в умовах особливих правових режимів, таких як воєнний стан.

Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 150 та 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, висновок апеляційного суду про «очевидну протиправність» наказу є передчасним, оскільки вимагає детального аналізу норм права (статті 44 Закону «Про вищу освіту», Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабміну від 28 грудня 1992 року № 731), співвідношення законів та умов воєнного стану, що є предметом розгляду справи по суті.

Крім того, суд апеляційної інстанції не оцінив пропорційність заходу – зупинення всього наказу, а не окремих положень, що могло призвести до зриву вступної кампанії 2024 року, вплинувши на права третіх осіб та функціонування освітньої системи.

Не було встановлено й реального порушення прав позивачки, оскільки вона не подавала документів для вступу, а наказ не обмежує доступ до освіти на контрактній основі.

Правові висновки Верховного Суду:

• Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову є винятковим (екстраординарним) засобом; такий захід може бути застосований лише за умови «очевидної протиправності» акта, тобто коли порушення є беззаперечним і не вимагає детального аналізу та оцінки доказів, що є предметом розгляду справи по суті.
• Захід забезпечення позову має бути співмірним (пропорційним) заявленим вимогам і не повинен завдавати непропорційної шкоди суспільним інтересам або правам інших осіб, які не є учасниками справи.

Постанова Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №320/28579/24 (адміністративне провадження № К/990/51302/24).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.