Надбавка за таємницю: апеляція в Києві визнала протиправними дії Нацгвардії щодо невиплат
Шостий апеляційний адміністративний суд підтвердив право офіцера Національної гвардії на збереження надбавки за службу в умовах режимних обмежень протягом двох місяців після скорочення посади. Колегія суддів залишила без змін рішення суду першої інстанції, визнавши, що гарантії грошового забезпечення не можуть тлумачитися вибірково.
Два місяці стабільності: перебування у розпорядженні
Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/13336/21.
У своїй постанові апеляційна інстанція зосередилася на тлумаченні однієї, але принципово важливої норми Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (згідно наказу МВС №200 від 15.03.2018р.). Йдеться про розділ XXV Інструкції, де встановлені гарантії для осіб офіцерського складу, звільнених із посад, зокрема у зв’язку зі скороченням штатів.
Суть цієї норми доволі чітка: військовослужбовцям звільненим з посад, які вони обіймають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат), починаючи з дня, наступного за днем звільнення, протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення. Ця сума обчислюється з урахуванням окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) та премії.
У даному формулюванні немає жодного застереження щодо переліку конкретних надбавок, окрім прямого виключення винагород. Натомість прямо зазначено, що враховуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень – це щомісячний додатковий вид грошового забезпечення.
Така надбавка встановлюється особам, які постійно працюють із відомостями, що становлять державну таємницю, на підставі Закону України «Про державну таємницю» та «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» (згідно Постанови КМУ № 414 від 15 червня 1994 р.). Розмір надбавки залежить від ступеня секретності інформації. Проте у цій справі предметом спору було не первинне встановлення надбавки, а її збереження у перехідний період після звільнення з посади.
Внаслідок скорочення посади офіцера (позивача) було зараховано у розпорядження командувача Нацгвардії. Одночасно припинено доступ до державної таємниці та виплату відповідної надбавки. Саме це рішення і стало підставою для його звернення до суду. Позивач наполягав, що протягом двох місяців після здачі справ і складання обов’язків він повинен отримувати грошове забезпечення в тому самому обсязі, що й до скорочення, включно з надбавкою.
Суд першої інстанції погодився з цією позицією частково, зобов’язавши нарахувати і виплатити надбавку за відповідний період з урахуванням положень Інструкції. Апеляційний суд підтримав цей висновок, підкресливши, що норма розділу XXV має імперативний характер: вона не надає органу влади права на власний розсуд визначати, які складові грошового забезпечення зберігаються, а які – ні.
Особливо важливим є те, що суд розмежував два різні правові режими. Перший – це встановлення надбавки як компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, що пов’язано з фактичним доступом до державної таємниці. Другий – це гарантія збереження грошового забезпечення на перехідний період після звільнення з посади. Підставою для виплати є не виконання конкретних функцій у момент перебування в розпорядженні, а сам факт наявності відповідної складової у структурі грошового забезпечення на день звільнення.
Обов’язок довести законність: помилки апелянта
В апеляційній скарзі Головне управління Національної гвардії України наполягало, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується лише тим військовослужбовцям, які постійно працюють із державною таємницею: оскільки після скорочення посади та зарахування у розпорядження доступ до таємниці було припинено, підстав для виплати не існувало. При цьому апелянт стверджував, що положення розділу XXV Інструкції не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині цієї надбавки.
Таке тлумачення фактично зводило гарантію виплат до формальності. Якщо одразу після скорочення припиняти виплату певної надбавки, посилаючись на відсутність фактичної роботи з таємною інформацією, то норма про збереження грошового забезпечення втрачає сенс. Таким чином, у центрі справи опинилося питання правової визначеності. Якщо нормативний акт прямо гарантує збереження всіх щомісячних складових грошового забезпечення (за винятком винагород), орган державної влади не може звузити цей перелік шляхом тлумачення чи внутрішнього наказу. Два місяці гарантованих виплат – не умовний термін, а чітко встановлена законодавцем межа стабільного грошового забезпечення.
Колегія суддів відкинула доводи апелянта, звернувши увагу на сам предмет спору. Йшлося не про право на встановлення надбавки в майбутньому і не про обов’язок зберігати доступ до державної таємниці. Предметом розгляду було питання: чи входить ця надбавка до складу грошового забезпечення, яке гарантується протягом двох місяців після звільнення з посади. Відповідь випливає безпосередньо з тексту Інструкції: до складу виплати включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, окрім винагород. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень є саме таким видом.
На переконання суду, гарантія не може бути нівельована через адміністративне рішення про припинення доступу до державної таємниці. Крім того, Інструкція передбачає, що до двомісячного строку не зараховується час перебування на лікуванні чи у відпустці. Це ще раз свідчить про соціальну спрямованість норми: вона покликана забезпечити фінансову стабільність військовослужбовця в умовах кадрової невизначеності.
Апеляційна інстанція також наголосила на процесуальному аспекті. Відповідно до принципів адміністративного судочинства, обов’язок доведення правомірності рішення чи дії покладається на суб’єкта владних повноважень. Це означає, що саме відповідач повинен надати переконливі аргументи та докази того, що його рішення відповідає закону. У цій справі апеляційна скарга фактично повторювала позицію, викладену у відзиві на позов, і не містила нових доказів або глибшого аналізу норми розділу XXV Інструкції.
Колегія суддів підкреслила, що навіть посилання на інші нормативні акти, які регулюють виплату грошового забезпечення в інших військових формуваннях, не змінює суті спору. Для військовослужбовців Національної гвардії України спеціальним актом є саме зазначена Інструкція, яка підлягає пріоритетному застосуванню.
Важливою є й оцінка характеру доводів апеляції. Суд зазначив, що всі аргументи були предметом розгляду у першій інстанції і вже отримали належну правову оцінку. Нових підстав, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, апелянт не навів. За таких умов підстав для скасування судового рішення не існує.
Дослідивши матеріали справи, Шостий апеляційний адміністративний суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України – залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду – без змін. Таким чином, гарантія збереження грошового забезпечення протягом двох місяців після звільнення з посади поширюється на всі щомісячні додаткові види, окрім прямо виключених. В умовах, коли служба пов’язана з підвищеним ризиком і відповідальністю, фінансові гарантії набувають особливої ваги.
Автор: Валентин Коваль
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
