Спроба втечі до Польщі через кордон: як суд на Волині оцінив дії військовослужбовця

Суд на Волині оштрафував військового, який самовільно залишив військову частину, намагаючись поза пунктом пропуску перетнути державний кордон в напрямку Республіки Польща. Попри незаконну спробу втечі з України та СЗЧ, ця справа не набула кримінального продовження, а саме покарання обмежилося мінімальним штрафом.

Старт із армії – фініш у суді

Іваничівський районний суд Волинської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №156/52/26, дослідив матеріали, які надійшли з місцевого відділу прикордонної служби про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця у званні солдата, стрільця військової частини.

«13.01.2026 о 10 год. 50 хв. на території Литовезької ОТГ Володимирського району на напрямку 820 п/зн на відстані 7000 м до лінії державного кордону громадянин України здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з території України на територію Республіки Польща поза встановленим пунктом пропуску в обхід річки, чим порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП» – йдеться у матеріалах справи.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений того ж дня, містить детальний опис події, включно з координатами пересування, схемою району затримання та хронологією дій порушника. Після затримання військовослужбовець оформив письмову заяву, визнав свою вину і висловив згоду на розгляд справи без своєї присутності. Суд також звернув увагу, що порушник раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, мав стабільне працевлаштування та не створював реальної загрози життю чи здоров’ю інших осіб.

Порушення державного кордону відбулося в умовах воєнного стану – особливого правового режиму, введеного у зв’язку зі збройною агресією, загрозою державній незалежності України та її територіальній цілісності. У такому правовому режимі контроль за переміщенням осіб через державний кордон є критично важливим, оскільки будь-які порушення можуть становити загрозу національній безпеці. Суд також врахував, що військовослужбовець був поінформований про дату, час і місце розгляду справи, проте свідомо вирішив не з’являтися до суду. Це підтверджує наявність умислу та усвідомлення незаконності власних дій солдата.

Протокол і схема затримання забезпечили достатню доказову базу. Суд підкреслив, що формальний склад правопорушення завершено фактом спроби перетину кордону поза пунктом пропуску, без необхідності наявності наслідків. Водночас відсутність шкоди державі, відсутність кримінальних наслідків та факт самовільного залишення частини, хоча й порушує дисципліну, визначили кваліфікацію дій саме як адміністративне правопорушення.

Фактично, солдат діяв на власний розсуд, самовільно залишивши територію військової частини, що у військовому середовищі розцінюється як дезертирство або порушення дисципліни. Однак у цьому конкретному випадку кримінальне переслідування не застосовувалося. Сам порушник кордону на судове засідання не з’явився. Хоча він був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, але подав заяву про розгляд справи без його участі.

Під час аналізу обставин суд приділив особливу увагу принципам розумного строку розгляду, визначеним у Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а також послався на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, враховувалася складність справи, поведінка сторони та значення швидкого судового реагування у справах адміністративного характеру. Встановлено, що спроба перетину кордону поза пунктами пропуску належить до формальних адміністративних правопорушень, де головним є факт вчинення дії, а не її наслідки.

Опираючись на рішення ЄСПЛ у справах «Смірнов проти України» та «Пономарьов проти України», суд підкреслив: особа, яка бере участь у судовому процесі, має добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов’язки, включно із своєчасним з’ясуванням стану провадження. У цьому контексті неявка військового, подання ним заяви про розгляд без участі та відсутність інших процесуальних дій не можуть тягнути порушення прав людини, а навпаки, дозволяють забезпечити ефективний та своєчасний судовий розгляд.

7000 метрів – за 3400 гривень

Особливу увагу суд приділив поєднанню національних правових норм із міжнародними стандартами. Зокрема, практика ЄСПЛ підкреслює, що державні органи повинні забезпечувати швидкий та ефективний доступ до правосуддя, водночас гарантувати баланс між правами підсудного та суспільними інтересами. У справі про незаконну спробу перетину кордону це проявилося у застосуванні процедур без обов’язкової присутності військового, але з обов’язковим належним повідомленням і можливістю подати докази. Суд, враховуючи ці стандарти, підтвердив, що матеріали справи були зібрані законним способом, а вина військового доведена достатньою доказовою базою.

Також суд детально розглянув правові норми, що регулюють перетин державного кордону. Відповідно до чинного законодавства, будь-яке пересування через кордон має відбуватися лише через встановлені пункти пропуску за наявності відповідних документів. Факт самовільного залишення військової частини у суді не розглядався, а спроба перетину кордону поза пунктом пропуску оцінювалася лише як формальне порушення закону.

Враховуючи викладене, суд постановив: визнати солдата винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

У даному випадку суд обмежився адміністративним стягненням у вигляді штрафу, не застосовуючи кримінального переслідування з кількох причин, що випливають із конкретних обставин справи. По-перше, дії військовослужбовця кваліфікувалися лише як спроба незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску. Цей факт свідчить про формальний склад правопорушення, де вирішальним є здійснення дії, а не її наслідки, тобто вчинення спроби перетину кордону поза встановленим маршрутом саме по собі тягне лише адміністративну відповідальність.

По-друге, матеріали справи не містили доказів тяжких наслідків, загрози життю або здоров’ю інших осіб, що могло б перекваліфікувати дії військовослужбовця на кримінальне правопорушення за статтями КК України (самовільне залишення частини або дезертирство). Суд у постанові зазначив, що порушник раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, мав стабільне працевлаштування, визнав свою вину та добровільно погодився на розгляд справи без участі. Ці обставини дозволили оцінити його дії як необтяжливі для кримінальної кваліфікації, що і стало підставою для застосування мінімального адміністративного штрафу.

Суд врахував принцип пропорційності стягнення та мету адміністративного покарання. Мета штрафу – виховання правопорушника у дусі додержання законів та запобігання новим правопорушенням, а не покарання у кримінальному сенсі. Враховуючи відсутність обтяжуючих обставин і наявність добровільного визнання провини, призначення мінімального штрафу, на думку суду, є достатнім та необхідним.

Посилаючись на практику ЄСПЛ при розгляді адміністративних справ, де відсутні тяжкі наслідки, суд першої інстанції визнав пропорційне адміністративне покарання цілком адекватним. Хоча військовослужбовець вчинив серйозне порушення і міг би бути притягнутий до кримінальної відповідальності, суд урахував всі обставини: відсутність шкоди, добровільне визнання вини, відсутність попередніх правопорушень та соціально-правові обставини.

Водночас ця справа є попередженням для військовослужбовців: самовільне залишення частини та незаконний перетин кордону можуть бути класифіковані як адміністративні або кримінальні правопорушення – залежно від обставин. Фіксація умислу, поведінка порушника, відсутність шкоди чи наслідків для держави – всі ці аспекти враховуються судом при визначенні виду покарання.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.