Ціна позову та штучні спори: Верховний Суд роз’яснив тонкощі господарського процесу

27 лютого 2026 року Верховний Суд опублікував нову редакцію постійно оновлюваного огляду судової практики Касаційного господарського суду щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України. «Судово-юридична газета» вже розглянула частину актуальних правових позицій, пов’язаних зі статусом ШІ у правосудді, вимогами до документів іноземною мовою та розмежуванням процесу завершення дебатів та виходу суду до нарадчої кімнати.

Сьогодні продовжуємо огляд актуальних правових позицій Верховного Суду за 2025 рік.

Ціна позову про витребування частки у статутному капіталі ТОВ визначається вартістю спірного майна

У постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 911/804/20 КГС ВС роз’яснив порядок визначення ціни позову у справах про витребування частки у статутному капіталі товариства з чужого незаконного володіння. Така вимога є майновою, а ціна позову розраховується виходячи з вартості спірної частки.

Так, позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та стягнення частки у статутному капіталі має вартісне грошове вираження як щодо розміру капіталу, так і щодо частки позивача. У справах про витребування частки у статутному капіталі товариства з чужого незаконного володіння ціна позову визначається вартістю спірного майна (частки). Це впливає на розмір судового збору, підсудність, можливість забезпечення позову та інші процесуальні питання.

Штучність позову не можна визначити без повного дослідження обставин справи

У постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 910/2262/24 КГС ВС зазначив, що висновок про штучний характер позову або його завідому безпідставність не може ґрунтуватися на припущеннях і вимагає всебічного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

У постанові, винесеній у господарській справі, КГС ВС чітко вказав, що положення ГПК України не містять чітких критеріїв визначення «штучного» чи «завідомо безпідставного» позову. Питання ймовірного зловживання процесуальними правами оцінюється лише з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності. Висновок про штучність або безпідставність позову не може бути зроблений без повного дослідження матеріалів справи — інакше це призведе до порушення права на судовий захист.

У спорах про порушення прав на винахід можлива заборона експертному центру видавати висновки щодо державної реєстрації лікарського засобу

У постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 910/6863/24 ВС підтвердив, що у справах про захист прав інтелектуальної власності на винахід суд може застосувати захід забезпечення позову у вигляді заборони експертному центру видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу та вносити зміни до реєстраційних матеріалів.

Згідно з п. 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов може забезпечуватися забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати інші дії, а також іншими заходами, передбаченими законом. Видача висновків та рекомендацій експертним центром щодо державної реєстрації лікарського засобу є невід’ємною частиною процедури введення лікарського засобу в цивільний обіг і передумовою його реєстрації.

Існує прямий зв’язок між таким заходом забезпечення та предметом позову — зупинення ймовірного порушення прав інтелектуальної власності позивача на відповідний винахід.

Заборона вчиняти певні дії не є втручанням у повноваження експертного центру, а виступає як обґрунтоване обмеження його дій виключно з метою забезпечення виконання можливого судового рішення.

У справах із застосуванням доктрини «підняття корпоративної завіси» можливе зазначення кількох боржників в ухвалі про забезпечення позову

У постанові від 09 липня 2025 року у справі № 910/268/23 КГС ВС сформулював висновок, що у разі застосування доктрини «підняття корпоративної завіси» допускається зазначення кількох боржників в ухвалі про забезпечення позову, навіть якщо це суперечить формальному правилу ч. 2 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 1 ст. 144 ГПК України ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і повинна відповідати вимогам до виконавчих документів. Частина 2 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження» передбачає, що у виконавчому документі зазначається один боржник та один стягувач, крім випадків солідарної відповідальності.

Водночас, при застосуванні доктрини «підняття корпоративної завіси» юридичні особи фактично ототожнюються з їх кінцевим бенефіціарним власником, а їхнє майно — з майном цього власника. У таких випадках зазначення кількох боржників не суперечить закону, оскільки заходи забезпечення спрямовані саме на запобігання виведенню активів через корпоративні структури.

Мирова угода може передбачати розстрочку платежів понад 1 рік

У постанові від 06 червня 2025 року у справі № 917/141/24 ОП КГС ВС зазначив, що сторони можуть у мировій угоді погодити поетапне погашення заборгованості за рішенням суду у строк, що перевищує 1 рік, і це не суперечить нормам ГПК України.

Можливість встановлення в мировій угоді графіка платежів, у тому числі з терміном понад 1 рік, не заборонена ГПК України. Це є проявом взаємоузгодженої волі сторін, які самостійно визначають умови припинення спору з урахуванням своїх інтересів. Ототожнення «розстрочки в мировій угоді» (ст. 192 ГПК) та «розстрочки виконання рішення суду» (ст. 331 ГПК) є помилковим.

ВС підкреслив, що мирова угода — це результат дискреційних повноважень сторін, а не примусове втручання суду. Суд лише перевіряє угоду на відповідність закону та інтересам сторін, але не може відмовити в затвердженні лише через тривалий строк погашення, якщо угода не порушує інших норм права.

Перебування у ЗСУ та воєнний стан недостатньо для автоматичного зупинення провадження у справі

У постанові від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 КГС ВС підсумував, що сам факт введення воєнного стану та формального перебування сторони у складі Збройних Сил України не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі за п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Так, пункт 3 ч. 1 ст. 227 ГПК передбачає зупинення провадження, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, перебуває у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан або залучених до проведення АТО або ООС.

Господарський суд у кожному випадку зобов’язаний з’ясовувати, чи перебуває саме ця особа у складі військової частини, переведеного на воєнний стан, тобто чи виконує вона бойові завдання у зоні бойових дій. Формальне перебування у ЗСУ без фактичного переведення на воєнний стан не є підставою для зупинення провадження. Суд повинен досліджувати конкретні обставини: чи видано відповідний наказ, чи виконує особа бойові завдання. Ігнорування цього призводить до безпідставного затягування розгляду справи та порушення права іншої сторони на справедливий суд у розумні строки.

Рішення суду про відмову в позові не підлягає зупиненню виконання або дії в касаційному порядку

В ухвалі від 24 липня 2025 року у справі № 927/50/25 КГС ВС підтвердив, що зупинення виконання або дії судового рішення в касаційному провадженні можливе лише щодо рішень, якими позовні вимоги задоволено або частково задоволено. Рішення про відмову в задоволенні позову не підлягає зупиненню.

Згідно з ч. 4 ст. 294 та ч. 1 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскарженого рішення або його дію, якщо рішення не передбачає примусового виконання, за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою. Мета зупинення — запобігти порушенню прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу, або інших учасників справи у зв’язку з виконанням чи дією оскаржуваного рішення.

Системний аналіз норм ГПК свідчить: зупинення можливе лише щодо рішень, якими задоволено або частково задоволено вимоги позивача. Рішення про відмову в позові не створює негативних наслідків від його виконання чи дії, які потребують негайного зупинення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.