Етична рада не зобов’язана оприлюднювати відкриті дані без прямої норми КМУ: позиція ВП ВС

Питання доступу до публічної інформації та оприлюднення відкритих даних є важливим елементом прозорості діяльності публічних інституцій. Водночас для практики правозастосування суттєвим є визначення кола суб’єктів, на яких покладається обов’язок оприлюднювати такі дані.

У справі № 320/5034/24 Велика Палата Верховного Суду розглянула, чи поширюється обов’язок щодо оприлюднення наборів відкритих даних на Етичну раду — орган, який бере участь у формуванні складу Вищої ради правосуддя.

Обставини справи

Позивачка звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Етичної ради. У позовній заяві вона просила визнати протиправною бездіяльність цього органу щодо неоприлюднення наборів даних у формі відкритих даних, а також зобов’язати Етичну раду оприлюднити відповідні дані на її офіційному вебсайті та на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.

На думку позивачки, Етична рада є розпорядником публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому зобов’язана регулярно оприлюднювати визначені законом набори відкритих даних.

Підставою для позову стало те, що після направлення звернень та запитів на інформацію позивачка встановила: Етична рада не зареєстрована на порталі відкритих даних та не оприлюднює відповідні набори інформації.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову. Позивачка подала апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції та залишила його рішення без змін.

Суд виходив із того, що відповідно до статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов’язок оприлюднювати інформацію у формі відкритих даних покладається на розпорядників інформації, а перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню, визначає Кабінет Міністрів України.

Такий перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 835.

Велика Палата звернула увагу, що станом на момент виникнення спірних правовідносин Етична рада не була включена до переліку суб’єктів, для яких визначено обов’язок оприлюднювати відповідні набори даних.

Суд також проаналізував правову природу Етичної ради. Велика Палата вказала, що відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» цей орган створений для сприяння формуванню складу Вищої ради правосуддя. Його члени здійснюють свої повноваження на громадських засадах, а сама Рада виконує допоміжну функцію — проводить оцінювання кандидатів і формує рекомендаційні списки осіб, які відповідають критеріям професійної етики та доброчесності.

Велика Палата зазначила, що рішення Етичної ради не є остаточними і не створюють самостійних правових наслідків, оскільки остаточне рішення про обрання або призначення членів Вищої ради правосуддя ухвалюють інші суб’єкти — з’їзди суддів, адвокатів, прокурорів, представників юридичних навчальних закладів, Верховна Рада України або Президент України.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що діяльність Етичної ради не має ознак владно-управлінських функцій.

Велика Палата також звернула увагу, що під час апеляційного розгляду Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1151, якою змінив перелік наборів відкритих даних і включив до нього Етичну раду.

Проте суд підкреслив, що відповідно до статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом.

Тому ці зміни не можуть впливати на правовідносини, які виникли до їх ухвалення, і не створюють обов’язку для Етичної ради щодо оприлюднення відкритих даних у минулий період.

Водночас суд зазначив, що відсутність такого обов’язку не позбавляла Етичну раду можливості надавати інформацію за індивідуальними запитами відповідно до процедури доступу до публічної інформації.

Висновок

Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що обов’язок оприлюднювати публічну інформацію у формі відкритих даних виникає лише за наявності прямого нормативного визначення такого обов’язку.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Етична рада не була включена до переліку розпорядників, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 835, вона не мала обов’язку оприлюднювати відповідні набори відкритих даних.

Зміни до цього переліку, ухвалені у 2025 році, не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли раніше.

Загалом ця справа демонструє, що обов’язки щодо прозорості діяльності органів не можуть виводитися лише з їхньої участі у публічних процедурах або з очікувань відкритості. Вирішальним є чітке нормативне визначення таких повноважень і обов’язків. Якщо орган виконує допоміжну чи дорадчу функцію та не ухвалює остаточних рішень, його статус і обсяг юридичних обов’язків мають оцінюватися окремо від органів публічної влади. Водночас справа підкреслює важливість чіткого законодавчого врегулювання вимог до прозорості діяльності новостворених інституцій, щоб уникати правової невизначеності у подібних спорах.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.