Не всі гроші, вилучені під час обшуку, можуть бути арештовані: коли їх мають повернути та як діяти, якщо їх «загубили»
Одними із найпоширеніших предметів, які правоохоронці вилучають під час обшуку, залишаються грошові кошти. Нерідко на практиці трапляються ситуації, коли разом із документами, технікою чи іншими речами слідчі забирають усю готівку, знайдену в помешканні чи офісі, незалежно від того, чи має вона стосунок до кримінального провадження.
Втім саме факт вилучення грошей ще не означає, що держава отримала право розпоряджатися ними або утримувати їх безстроково. Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює чіткі правила щодо того, коли таке майно може залишатися у розпорядженні органу досудового розслідування, а коли його необхідно повернути власнику.
У багатьох випадках власники навіть не знають, що закон надає їм право вимагати повернення вилучених коштів уже наступного дня після обшуку, якщо слідчий не виконав передбачених законом процесуальних дій.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожної особи мирно володіти своїм майном. Держава може обмежити це право лише у випадках, передбачених законом, за наявності суспільної необхідності та з дотриманням принципу пропорційності. Саме тому тривале утримання грошових коштів без арешту або без належного процесуального рішення може розцінюватися як порушення права власності.
Основні правила поводження з майном, вилученим під час обшуку, визначає Кримінальний процесуальний кодекс України. Насамперед слід звернути увагу на частину 7 статті 236 КПК України. Вона передбачає, що речі та документи, які не були прямо зазначені в ухвалі слідчого судді як такі, що підлягають відшуканню, а також не належать до предметів, вилучених із цивільного обігу, автоматично вважаються тимчасово вилученим майном.
Простими словами, якщо ухвала суду не містила дозволу саме на вилучення особистих коштів, такі гроші не можуть утримуватися лише тому, що їх знайшли під час обшуку. Водночас стаття 131 КПК України визначає тимчасове вилучення майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження, а частина третя статті 132 КПК України встановлює важливу умову: будь-яке подальше обмеження права власності має ґрунтуватися на наявності обґрунтованої підозри та бути необхідним для досягнення мети кримінального провадження.
Чіткий строк для дій слідчого встановлюється частиною 5 статті 171 КПК України. Якщо майно тимчасово вилучили під час обшуку, прокурор або слідчий за погодженням із прокурором повинні не пізніше наступного робочого дня звернутися до суду з клопотанням про накладення арешту. Стаття 169 КПК України визначає випадки, коли тимчасово вилучене майно має бути повернуте власнику. Зокрема, якщо суд відмовив у накладенні арешту, арешт було скасовано або слідчий чи прокурор не звернулися з клопотанням про арешт у строки, визначені законом, майно підлягає негайному поверненню – власнику повинні негайно повернути майно. Саме ця норма сьогодні є однією з найважливіших гарантій захисту права власності під час кримінального провадження.
Коли вилучені гроші можуть визнати речовими доказами
Після обшуку слідчі нерідко заявляють, що вилучена готівка є речовим доказом у кримінальному провадженні. Однак саме по собі таке формулювання ще не означає, що кошти можна законно утримувати необмежений час.
Відповідно до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами можуть бути лише ті предмети, які:
- були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,
- зберегли на собі його сліди,
- були об’єктом кримінально протиправних дій,
- набуті злочинним шляхом,
- можуть підтверджувати обставини кримінального провадження.
Саме тому слідчий повинен не просто констатувати, що гроші вилучені, а обґрунтувати, який саме зв’язок існує між конкретними коштами та кримінальним правопорушенням.
Дуже часто вилучаються всі кошти, які знаходяться у квартирі чи офісі, хоча жодних доказів того, що вони мають злочинне походження, матеріали провадження не містять.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами визнаються лише предмети, які безпосередньо пов’язані із кримінальним правопорушенням. Водночас частина третя статті 132 КПК України вимагає, щоб будь-яке обмеження права власності ґрунтувалося на обґрунтованій підозрі та було необхідним для досягнення мети кримінального провадження.
Крім того, статті 276–278 КПК України визначають порядок повідомлення особі про підозру. Обґрунтована підозра визнається такою, якщо є факти або інформація, яка може переконати обʼєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могло вчинити правопорушення у межах кримінального провадження, і це може бути підтверджено предʼявленою підозрою згідно зі ст. 276-278 КПК України.
Чи можна вилучити всі гроші, якщо суд дозволив шукати «кошти, здобуті злочинним шляхом»?
В ухвалах слідчих суддів нерідко міститься загальна фраза про дозвіл на вилучення «грошових коштів, здобутих злочинним шляхом». Після цього під час обшуку правоохоронці нерідко вилучають усю знайдену готівку – незалежно від її походження.
Однак якщо ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку передбачає можливість вилучення коштів, здобутих злочинним шляхом, важлива фіксація під час самої слідчої дії в протоколі обшуку/огляду та за допомогою технічних засобів (відеофіксації).
«Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи має містити перелік речей, документів, або осіб, для виявлення яких проводиться обшук», – зазначається в п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України.
Так, згідно з вимогами п. 1 ч. 5 ст. 173 КПК України, у клопотанні про арешт повинен бути встановлений перелік майна.
Суди виходять із того, що сам дозвіл на пошук «коштів, здобутих злочинним шляхом» не означає автоматичного права вилучити будь-які гроші, знайдені під час обшуку. Для того, щоб обмежити право власності, правоохоронці повинні довести, що саме ці кошти мають відношення до кримінального провадження. Якщо ж такого зв’язку немає, вилучення фактично перетворюється на необґрунтоване втручання у право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України.
Саме тому під час судового розгляду все частіше досліджується питання індивідуалізації вилучених коштів, їх походження та можливості встановити зв’язок між конкретними купюрами і кримінальним правопорушенням.
Як повернути гроші після скасування арешту: покроковий алгоритм
Після того як слідчий суддя скасував арешт на вилучені кошти, багато власників переконані, що гроші автоматично повернуться. Насправді це далеко не завжди так.
На практиці люди нерідко стикаються із затягуванням процедури, формальними відписками або навіть повідомленнями про те, що кошти втрачено. Не варто чекати, поки правоохоронний орган самостійно виконає судове рішення, а діяти активно.
Крок 1. Подайте письмову заяву про повернення майна. Після того, як ухвала про скасування арешту набрала законної сили необхідно звернутися до слідчого або прокурора із письмовою вимогою повернути вилучені кошти. Право вимагати повернення майна випливає зі статей 169, 170 та 174 КПК України, які регулюють порядок припинення арешту майна та його повернення законному власнику.
До заяви бажано додати: копію ухвали суду про скасування арешту, документи, що підтверджують право власності на кошти (за наявності), реквізити банківського рахунку, якщо кошти мають бути перераховані безготівково.
Крок 2. Перевірте, де фактично перебувають гроші. За законом вилучені готівкові кошти, які не є предметом злочину та не містять його слідів, не повинні роками лежати у сейфі слідчого. Пункт 21 Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19 листопада 2012 року, зобов’язує передавати таку готівку до уповноваженого банку для зарахування на спеціальний депозитний рахунок не пізніше наступного дня.
За допомогою цієї інформації можливо простежити рух ваших коштів. Тому для визначення місця перебування коштів одразу необхідно подати ряд адвокатських запитів.
Якщо цього не зроблено, це вже може свідчити про порушення правил зберігання речових доказів.
Крок 3. Якщо гроші не повертають – оскаржуйте бездіяльність. Стаття 100 КПК України регулює порядок поводження з речовими доказами. Вона передбачає, що речові докази повинні зберігатися лише до моменту, коли відпаде потреба у їх використанні для кримінального провадження. Якщо майно не потрібне для доказування або відсутні законні підстави для його подальшого утримання, воно має бути повернуте законному власнику.
Якщо після отримання ухвали суду правоохоронний орган не виконує рішення добровільно, власник має право звернутися зі скаргою до слідчого судді.
Таку можливість передбачає стаття 303 КПК України, яка дозволяє оскаржувати бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Слідчий суддя може зобов’язати орган досудового розслідування виконати вимоги закону та повернути майно власнику.
Якщо гроші вже зникли
Найскладніша ситуація виникає тоді, коли після скасування арешту з’ясовується, що вилучені кошти фактично втрачено. У такому випадку людина вже не може отримати саме свої банкноти, однак вона має право вимагати відшкодування завданої шкоди.
Практика Верховного Суду свідчить: якщо правоохоронний орган не забезпечив належне зберігання вилученого майна, відповідальність за це несе держава.
Саме такий підхід Верховний Суд підтвердив у постанові від 6 травня 2026 року у справі № 752/29491/21, де власниці присудили понад 1,29 млн грн компенсації після втрати вилучених під час обшуку коштів. «Судово-юридична газета» розповідала деталі цієї справи.
Підводячи підсумок, зазначимо, що повернення грошей після обшуку часто потребує активних дій з боку власника. Якщо кошти вилучили без належних підстав або слідчий не оформив арешт у встановлені строки, їх можна вимагати назад. Головне – не зволікати, фіксувати всі порушення та використовувати передбачені законом механізми захисту. У багатьох випадках саме своєчасне звернення до суду дозволяє повернути вилучене майно.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
