Рішення суду: визнання кредитного договору з банком недійсним

Про це повідомляє прес-служба Апеляційного суду Сумської області.

За даними суду, в липні 2015 року С. звернулася до Зарічного районного суду міста Суми з позовом, в якому просила визнати недійсними кредитний договір з установою банку, договір поручительства і іпотечний договір.

Вона посилалася на те, що в 2008 році уклала з ПАТ «Сведбанк» кредитний договір, за умовами якого отримала 35 тис. дол. США на придбання квартири. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань були також укладені іпотечний договір, предметом якого є придбана в кредит квартира, і договори поруки з її родичами.

Однак в 2012 році «Сведбанк» продав права вимоги за укладеними кредитним договором ПАТ «Дельта Банк», а останній в 2014 році повторно перепродав їх ПАТ.

Позивачка вказувала, що банк не надав їй письмову інформацію про сукупну вартість кредиту; обмежив у правах дострокового погашення кредиту; передбачив своє право в односторонньому порядку змінювати процентну ставку; достроково вимагав повернути кредит.

Крім цього, договором передбачено збільшений термін позовної давності по будь-якій вимозі банку, а не позичальниці, а обсяг відповідальності банку значно менше відповідальності позивача.

«Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 19 січня 2017 года позов С. був задоволений. Крім визнання недійсними зазначених договорів, суд застосував наслідки недійсності угоди шляхом зарахування в рахунок погашення тіла кредиту сплачених позивачкою платежів за кредитним договором в сумі 27 680 дол. США», — повідомляє відомство.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодилася частково.

Зокрема, було визначено, що умова кредитного договору в частині включення до сукупної вартості кредиту передбачених договором комісій, на думку колегії суддів, є несправедливою.

У кредитному договорі також необхідно вказувати реальну процентну ставку, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом, що дає йому уявлення про вартість послуг, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Крім цього, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача і т. д.), або які здійснює банк чи споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згідно зі згодою на кредитний договір і т. п.).

Таким чином, умова кредитного договору ПАТ «Сведбанк» з позивачкою в частині включення до сукупної вартості кредиту сум, передбачених договором комісій, є недійсним.

Відзначається, що за змістом кредитного договору сторонами обумовлено, що позичальник зобов'язалася без попередньої письмової згоди банку не укладати угод з отримання нових позик і кредитів, а також не укладати угод щодо розпорядження належним позичальниці будь-яким рухомим і (або) нерухомим майном, зокрема, не допускати протягом дії договору випадків придбання дитиною права власності або користування об'єктом нерухомості.

З викладених умов вбачається порушення прав позичальниці про право на вільне володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Крім цього, можуть бути встановлені додаткові обмеження, обумовлені іпотечним договором і впливаючі на право користування дитиною належним її матері житлом, тому оспорюваний кредитний договір дійсно містить несправедливі умови.

Так, місцевий суд, приймаючи рішення, визнав ці обставини суттєвими для визнання кредитного договору недійсним в цілому. Однак, відповідно до вимог ст. 217 ЦК України, визнання окремих умов кредитного договору не є суттєвими і не впливають на його належне виконання, що не тягне за собою визнання недійсним всього договору.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції не погодився з тим, що місцевий суд визнав недійсними договори поруки. Останні укладені між банком і третіми особами, а також є самостійними договірними зобов'язаннями, а позивачка не є стороною цих угод, тому її вимоги про визнання договорів поруки недійсними ґрунтуються на законі.

Таким чином, апеляційну скаргу ПАТ колегія суддів задовольнила частково.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми було скасовано, а позов до «Альфа-Банку» було задоволено в частині визнання недійсними включення в сукупній вартості кредиту передбаченому договором комісій, встановлення в кредитному договорі обмежень, що впливають на право вільного володіння, користування і розпорядження власністю.