Названі основні загрози гласності українського судочинства

Внесений Президентом України в червні цього року на розгляд Верховної Ради проект реформи українського судочинства (законопроект № 6232), крім, безумовно, прогресивних положень, істотно звужує принцип гласності та відкритості судових засідань. Про це сьогодні на брифінгу для журналістів заявили представники громадських правозахисних організацій.

Вони вважають, що в разі прийняття даного законопроекту, який зараз розглядається парламентаріями в другому читанні, громадський контроль судової системи зіткнеться з наступними проблемами.

По-перше, суд зможе забороняти відеозапис, фотофіксацію або аудіотрансляцію відкритого судового засідання, якщо вони, на суб'єктивну тлумаченню судді, «заважають ходу судового процесу» (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК). Суддя матиме право будь-яке клацання, фотоспалах або перенесення відеокамери на інше місце оголосити «заважаючим» фактором і законно все заборонити.

По-друге, суд зможе не впускати до зали судових засідань усіх бажаючих бути присутніми на відкритому судовому засіданні, якщо немає «вільних місць» (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК ). У практиці роботи судів поширені випадки, коли навіть резонансні справи слухаються в кабінетах суддів, на які вішають табличку «Зал судових засідань». При прийнятті запропонованої редакції процесуальних кодексів, тісні кабінети суддів стануть практично недоступними для громадського контролю — вільних місць в них однозначно не виявиться.

По-третє, суд отримує право не розголошувати публічно судові рішення, прийняті за результатами закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК). Це порушує ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, яку ратифікувала Україна, де говориться, що будь-які судові рішення оголошуються публічно. Нерозголошенню підлягає тільки та інформація, заради якої проводилося закрите засідання.

І по-четверте, учаснику процесу буде заборонено вести аудіо-, відеозапис або фотофіксацію під час закритої наради з суддею, який проводиться з метою врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК). Ці положення дадуть право суддям проводити закриті зустрічі з кожною стороною окремо, що, безсумнівно, буде сприяти корупційним ризикам.

За словами заступника голови правління Центру політико-правових реформ Романа Куйбіди, чинне процесуальне законодавство в питаннях гласності виявилося більш прогресивним, ніж у пропонованій реформі.

«У 2005 році в Україні з'явилося право на аудіофіксацію судових засідань без дозволу судді. У 2015 році в умовах тотальної дисфункції судової влади з ініціативи Президента України приймається цікавий закон про забезпечення права на справедливий суд. Одне з його досягнень — проведення відеофіксації в суді без спеціального дозволу. Тепер же спостерігається зворотна тенденція — згортання здобутків судової реформи», — зазначає експерт.

Він також вказав на ту обставину, що при розгляді резонансних справ на судовому засіданні часто з'являються групи спеціально підготовлених провокаторів, які навмисно зривають засідання своєю поведінкою. Правоохоронні органи чомусь слабо реагують на подібні факти.

«Тому вільна фіксація відкритих судових засідань — це не тільки гласність судочинства, а й фактор безпеки для самого суду», — підкреслив Роман Куйбіда.

Правозахисники закликали законодавців змінити ті положення законопроекту №6232, які роблять правосуддя непрозорим для суспільства.