Велика Палата ВС визначила підхід до належного способу захисту в спорах про скасування наказів Мін’юсту щодо держреєстрації речових прав

Велика Палата Верховного Суду уточнила підхід до захисту прав у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України, якими анулюється державна реєстрація речових прав на нерухоме майно.

Так, позовна вимога про скасування наказу Мін’юсту, ухваленого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону про державну реєстрацію, може бути належним і ефективним способом захисту, якщо за своїм змістом вона спрямована на повернення позивача у володіння відповідним речовим правом.

Водночас Велика Палата наголосила:

• Мін’юст не може бути єдиним відповідачем, якщо спір фактично виник між приватними особами щодо права на майно;
• судове рішення про скасування наказу є підставою для державної реєстрації речового права лише за умови, що на момент реєстраційної дії право зареєстроване за відповідачем, а не за третьою особою.

У цій справі ВП ВС відступила від попередніх висновків Касаційного господарського суду, які зводилися до того, що скасування наказу Мін’юсту саме по собі не забезпечує повного захисту прав.

Обставини справи №910/2546/22

Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та «Еконива» звернулися до господарського суду з позовом до Міністерства юстиції України. Позивачі оскаржували наказ Мін’юсту від 15 жовтня 2021 року, яким було задоволено скаргу іншого товариства — ТОВ «Агро-Лан» — та скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію:

• права оренди земельних ділянок за ТОВ «Герман-Агро»;
• права суборенди за ТОВ «Еконива».

На думку позивачів, Мін’юст під час розгляду скарги:

• вийшов за межі своїх повноважень;
• фактично оцінив дійсність договорів оренди та суборенди;
• не мав підстав для втручання у вже зареєстровані речові права.

Вони просили визнати наказ протиправним і зобов’язати Мін’юст поновити записи в Державному реєстрі речових прав.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Суд першої інстанції позов задовольнив, виходячи з того, що Мін’юст:

• перевищив повноваження;
• розглянув питання, які фактично належать до компетенції суду;
• скасував реєстраційні дії, не охоплені первинною скаргою.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку та відмовив у позові, зазначивши, зокрема, що:

• спір фактично виник між приватними особами щодо речових прав на землю;
• ТОВ «Агро-Лан» мало право звернутися зі скаргою до Мін’юсту;
• визначення Мін’юсту єдиним відповідачем є неправильним.

Касаційний господарський суд передав справу на розгляд Великої Палати через наявність різних підходів у судовій практиці:

щодо того, хто є належним відповідачем у спорах про скасування наказів Мін’юсту;

щодо того, який спосіб захисту є ефективним — скасування наказу чи, наприклад, вимога про витребування майна або введення у володіння.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Про характер спору

Велика Палата наголосила: хоча наказ Мін’юсту є актом органу державної влади, спір щодо його скасування у таких випадках має приватноправовий характер, адже стосується речових прав на майно між конкретними особами.

Мін’юст, розглядаючи скарги у сфері державної реєстрації, не вирішує спір про право, а лише перевіряє законність дій державного реєстратора.

Про належного відповідача

ВП ВС підтвердила усталений підхід: належним відповідачем є особа, право якої на майно оспорюється або яка ініціювала скасування реєстрації, а не лише Міністерство юстиції.

У цій справі таким суб’єктом є ТОВ «Агро-Лан». Відтак звернення з позовом лише до Мін’юсту означає подання позову до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Про спосіб захисту

Водночас Велика Палата сформулювала ключовий новий акцент:

• вимога про скасування наказу Мін’юсту не є автоматично неналежним способом захисту;
• якщо з її змісту випливає, що позивач прагне повернення у володіння речовим правом, таку вимогу слід розцінювати як ефективну.

ВП ВС звернула увагу на положення частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію, відповідно до яких у разі скасування наказу Мін’юсту посадова особа зобов’язана відновити речове право у стані, що існував до відповідної реєстрації.

Разом із тим Велика Палата застерегла: судове рішення є підставою для державної реєстрації права лише за умови, що на момент її проведення право власності або інше речове право зареєстроване за відповідачем, а не за третьою особою. Саме для цього у подібних спорах важливе своєчасне застосування заходів забезпечення позову.

Відступ від попередньої практики

Велика Палата відступила від висновків Касаційного господарського суду, викладених, зокрема, у постановах 2023–2024 років, де зазначалося, що:

• скасування наказу Мін’юсту не забезпечує повного захисту;
• таке рішення не може бути підставою для державної реєстрації прав.

ВП ВС підкреслила: надмірний формалізм у визначенні способу захисту суперечить принципам ефективності та процесуальної економії.

Результат розгляду

Велика Палата залишила без змін постанову апеляційного суду, якою у позові відмовлено, оскільки позивачі звернулися до неналежного відповідача та підстав для заміни відповідача суд не мав.

Касаційні скарги ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива» залишено без задоволення.

Постанова є остаточною та набрала законної сили з дня ухвалення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.