Верховний Суд підтвердив незаконність переведення працівника Укрзалізниці на нижчеоплачувану посаду без його згоди

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 608/2043/24 щодо законності переведення працівника акціонерного товариства «Українська залізниця» з керівної посади на нижчеоплачувану роботу та дійшов висновку про відсутність правових підстав для такого переведення у зв’язку з відсутністю згоди працівника на момент видання відповідного наказу.

Суть справи

У серпні 2024 року позивач звернувся з позовом до регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а згодом суд замінив відповідача на АТ «Укрзалізниця», про визнання незаконним та скасування наказу про переведення на іншу роботу, поновлення на попередній посаді, стягнення різниці у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що працює в системі залізничного транспорту з 1993 року та понад двадцять років обіймав керівні посади. Згідно з наказом від 26 березня 2018 року його було переведено на посаду заступника начальника дистанції по штучних спорудах виробничого структурного підрозділу «Чортківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця». За твердженням позивача, обов’язки на цій посаді він виконував належним чином, дисциплінарних стягнень не мав.

Позивач зазначав, що після початку виконання обов’язків начальника дистанції іншим працівником у травні 2024 року між ними виник конфлікт, у зв’язку з чим до нього почали висуватися безпідставні претензії. У подальшому, за його твердженням, під загрозою звільнення через порушення трудової дисципліни або невідповідність займаній посаді він був змушений 07 червня 2024 року написати заяву про переведення з посади заступника начальника дистанції на посаду ремонтника штучних споруд.

При цьому зазначена заява тривалий час не була зареєстрована у встановленому порядку та не передавалася для вирішення уповноваженим посадовим особам. Позивач продовжував виконувати обов’язки на посаді заступника начальника дистанції.

22 липня 2024 року позивач подав заяву про відкликання своєї попередньої заяви про переведення у зв’язку із сімейними обставинами. Заява була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції відповідного структурного підрозділу.

Незважаючи на це, 24 липня 2024 року роботодавцем було видано наказ про переведення позивача на іншу роботу — з посади заступника начальника дистанції до мостового цеху на посаду ремонтника штучних споруд 4 розряду.

Позивач вважав, що таке переведення здійснено без його згоди, з порушенням статей 32 та 33 Кодексу законів про працю України, оскільки до моменту видання наказу він відкликав заяву про переведення.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначав, що наказ про переведення було видано на підставі заяви працівника від 07 червня 2024 року. За твердженням відповідача, заява про відкликання попередньої заяви надійшла до кадрової служби лише 25 липня 2024 року, тобто після видання наказу про переведення.

Крім того, відповідач посилався на неналежне виконання позивачем службових обов’язків, що обговорювалося на оперативних нарадах у липні 2024 року. Також зазначалося, що відповідні заяви щодо кадрових питань керівників підрозділів подаються через службу кадрів на ім’я заступника директора виконавчої регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2025 року позов було задоволено частково.

Суд визнав незаконним та скасував наказ про переведення працівника на іншу роботу, поновив його на посаді заступника начальника дистанції з 24 липня 2024 року та стягнув різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи у сумі 156 719,50 грн. У задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд відмовив.

Мотивуючи рішення, суд зазначив, що наказ про переведення був виданий на підставі заяви про переведення, яка не була належним чином оформлена та не була перевірена роботодавцем на предмет її актуальності. З урахуванням цього суд дійшов висновку про незаконність переведення та застосував положення статті 235 Кодексу законів про працю України щодо стягнення різниці у заробітку.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» було задоволено частково.Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо незаконності переведення працівника, проте змінив рішення у частині визначення суб’єкта відповідальності та розміру стягнення. Суд скасував рішення в частині солідарного стягнення коштів з відповідача та третьої особи, зазначивши, що покладення матеріально-правових обов’язків на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суперечить нормам цивільного процесуального права.

У результаті апеляційний суд стягнув різницю у заробітку лише з акціонерного товариства «Українська залізниця» у розмірі 150 450,72 грн із відрахуванням відповідних податків і зборів. Апеляційний суд також зазначив, що різниця у заробітку має обчислюватися без урахування двотижневого періоду збереження за працівником середнього заробітку відповідно до статті 114 КЗпП України, у зв’язку з чим зменшив суму стягнення з 156 719,50 грн до 150 450,72 грн.

Позиція та висновки Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.

Частина перша статті 32 Кодексу законів про працю України передбачає, що переведення на іншу роботу допускається лише за згодою працівника, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Суд касаційної інстанції наголосив, що тягар доведення законності обмеження трудових прав працівника покладається на роботодавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівник подав заяву про відкликання згоди на переведення до видання наказу про переведення. Наявність на заяві двох вхідних штампів, а також записи у журналі вхідної кореспонденції підтверджують її подання 22 липня 2024 року.

Колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не довів належними, достатніми та допустимими доказами дотримання процедури переведення працівника на іншу роботу та наявність його згоди на таке переведення на момент видання наказу.

Заява про переведення була подана 07 червня 2024 року та понад місяць не передавалася уповноваженим особам для розгляду. При цьому працівник продовжував виконувати обов’язки за своєю посадою. Видаючи наказ про переведення 24 липня 2024 року, роботодавець не перевірив актуальності заяви та наявності згоди працівника на переведення.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд також відхилив доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права при заміні відповідача та залученні третіх осіб, зазначивши, що така заміна була здійснена відповідно до положень частини другої статті 51 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2025 року, з урахуванням змін після апеляційного перегляду, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року — без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту її прийняття та є остаточною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.