Суддя Великої Палати ВС пояснив особливості захисту прав військовослужбовців та їхніх сімей
Суддя Великої Палати Верховного Суду Сергій Мартєв розповів про ключові виклики, з якими стикаються юристи-практики під час захисту прав і основоположних свобод військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Він зазначив, що відповідні судові справи розпорошені між різними юрисдикціями, що ускладнює їх пошук і систематизацію. Саме тому, наголосив спікер, дуже важливим є узагальнення практики та формування чітких орієнтирів для правозастосування.
Окремий суддя зосередив увагу питанням встановлення юридичних фактів в умовах воєнного стану та розмежуванню окремого й позовного проваджень. Він зазначив, що визначальним критерієм є наявність або відсутність спору про право. Якщо спір про право відсутній, справа може розглядатися в порядку окремого провадження відповідно до ст. 293 ЦПК України, тоді як за наявності спору про право між особами вона підлягає вирішенню в позовному провадженні. При цьому спікер наголосив на принциповій відмінності цих процедур: у позовному провадженні принцип диспозитивності, а в окремому провадженні – інквізиційний підхід, за якого суд виступає від імені держави і самостійно з’ясовує всі обставини, отже саме держава бере на себе відповідальність за встановлення такого юридичного факту.
Сергій Мартєв детально зупинився на правових позиціях Верховного Суду щодо доступу до правосуддя. Зокрема, суддя як приклад навів зміни підходу ОП КЦС ВС у справах про встановлення факту загибелі військовослужбовця внаслідок збройної агресії РФ. Суд дійшов висновку, що такий факт може бути встановлений виключно в судовому порядку, оскільки законодавець не передбачив іншого механізму визначення причинно-наслідкового зв’язку між смертю військовослужбовця та воєнною агресією. Від цього факту залежить реалізація особистих і майнових прав членів сім’ї загиблого, зокрема щодо отримання статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, гуманітарної допомоги та можливості звернення до міжнародних судових інституцій.
Водночас спікер звернув увагу на випадки, коли встановлення юридичних фактів не належить до компетенції суду. Так, для визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, а також для встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, які цього потребують, законодавство передбачило позасудовий порядок і вирішення відповідними несудовими органами. У таких ситуаціях звернення до суду в порядку окремого провадження є неприпустимим.
Окремо суддя зупинився на судовій практиці щодо визнання факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем, що має безпосереднє значення для реалізації права на одноразову грошову допомогу. Спікер наголосив, що при розгляді таких справ суди повинні комплексно оцінювати докази, зокрема кровне споріднення, спільне проживання та ведення господарства, забезпечуючи дотримання ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права на повагу до приватного і сімейного життя.
У виступі доповідач також порушив питання щодо встановлення факту одноосібного виховання дитини з метою отримання відстрочки від мобілізації, оголошення фізичної особи померлою у зв’язку з воєнними діями, застосування ст. 336 КК України у контексті свободи совісті та релігійних переконань, а також стосовно проблематики обов’язкового зупинення провадження у справах за участю військовослужбовців. Суддя зазначив, що надмірний формалізм у цих питаннях може призводити до порушення права на справедливий суд, тому ВП ВС напрацювала збалансовані підходи, які враховують як інтереси держави, так і права конкретної особи.
Підсумовуючи, Сергій Мартєв зауважив, що завдання судової влади в умовах війни полягає в забезпеченні ефективного й зрозумілого захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей, з урахуванням стандартів Конвенції та реалій воєнного часу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
