Верховний Суд роз’яснив вимоги до фіксації залишків пального під час перевірок АЗС
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 580/4269/24 щодо правомірності застосування до фізичної особи-підприємця штрафних санкцій у розмірі 355 050 грн за нібито реалізацію необлікованого пального на автозаправній станції.
Спір стосувався дотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки та належності фіксації залишків пального відповідно до вимог спеціальної Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що під час проведення фактичної перевірки податковий орган зобов’язаний не лише здійснити фактичне вимірювання залишків пального в резервуарах, а й зафіксувати в акті перевірки та додатках до нього методи, способи й обладнання, за допомогою яких такі вимірювання проводилися.
Фабула справи
Фізична особа-підприємець звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування трьох податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами фактичної перевірки автозаправної станції.
Податковим повідомленням-рішенням від 15 червня 2022 року №0028650707 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 355 050 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Контролюючий орган дійшов висновку про наявність необлікованого пального, яке перебувало у місці реалізації без належних документів щодо його походження та обліку.
Крім того, податковим повідомленням-рішенням №0028660707 застосовано штраф у розмірі 1 020 грн за ненадання документів під час перевірки відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а податковим повідомленням-рішенням №0028670707 — штраф у розмірі 1 000 грн за порушення вимог щодо подання довідок про обсяги обігу та залишки пального на акцизному складі.
Позивач стверджувала, що наказ про проведення фактичної перевірки не містив належних підстав для її призначення, а самі висновки податкового органу про наявність необлікованого пального є необґрунтованими. На її думку, під час перевірки контролюючий орган фактично не здійснював належного вимірювання залишків пального у резервуарах та не зазначив у відповідних актах методи, способи і обладнання, які використовувалися для визначення залишків паливно-мастильних матеріалів.
Позивач також посилалася на те, що документи щодо придбання паливно-мастильних матеріалів були наявні в електронних базах ДПС, зокрема у вигляді зареєстрованих акцизних накладних, а під час перевірки відповідні електронні документи демонструвалися представникам контролюючого органу.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Черкаський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов та скасував податкове повідомлення-рішення №0028650707 про застосування штрафу у сумі 355 050 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що акт зняття залишків товарних запасів не містить інформації щодо методів та способів проведення вимірювань, як цього вимагає Інструкція №281/171/578/155. Відтак результати визначення залишків пального не можуть вважатися належними та достовірними доказами.
Водночас суд визнав правомірними податкові повідомлення-рішення щодо штрафу за ненадання документів та порушення вимог щодо подання довідок про обіг і залишки пального.
Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог та відмовив у скасуванні податкового повідомлення-рішення №0028650707. Апеляційний суд виходив з того, що акт зняття залишків товарних запасів був підписаний представником позивача без зауважень, а затверджена форма такого акта не передбачає обов’язкового зазначення методу проведення вимірювань. Суд також врахував, що позивач не надала документів, які підтверджують ведення обліку товарних запасів.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд зазначив, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов’язує суб’єктів господарювання вести облік товарних запасів та надавати під час перевірки документи, які підтверджують облік і походження товарів, що знаходяться у місці продажу.
При цьому стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність як за реалізацію необлікованих товарів, так і за ненадання документів, що підтверджують їх облік.
Суд звернув увагу, що у сфері обігу пального застосовується спеціальне нормативне регулювання, передбачене Інструкцією №281/171/578/155, яка встановлює обов’язкові правила приймання, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів.
Верховний Суд наголосив, що єдиним належним способом перевірки наявності необлікованого пального є співставлення даних обліку звітів АЗС та даних реєстраторів розрахункових операцій із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах. Такі вимірювання мають здійснюватися відповідно до вимог Інструкції із фіксацією методів, способів та обладнання, які використовувалися під час проведення замірів.
Колегія суддів підкреслила, що під час проведення фактичної перевірки у посадових осіб контролюючого органу існує обов’язок проведення фактичного вимірювання залишків пального в резервуарах та зазначення в акті перевірки й додатках до нього інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалося зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів.
Суд встановив, що в акті перевірки та акті зняття залишків пального не зафіксовано, яким саме способом проводилися вимірювання, скільки разів здійснювалися заміри, чи визначалась наявність підтоварної води та чи застосовувалась водочутлива паста. Також у документах були відсутні відомості про методи та обладнання, використані під час визначення фактичних залишків пального.
За висновком Верховного Суду, у такій ситуації результати визначення залишків паливно-мастильних матеріалів не можуть вважатися достовірними, а твердження податкового органу про реалізацію необлікованого пального є необґрунтованими.
Суд також відхилив висновки апеляційного суду про те, що підписання представником позивача акта без зауважень свідчить про згоду з висновками контролюючого органу, оскільки платник податків реалізував право на судове оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.
Окремо Верховний Суд визнав помилковим посилання апеляційного суду на те, що інше податкове повідомлення-рішення щодо ненадання документів залишилося чинним, оскільки воно ґрунтувалося на іншому складі податкового правопорушення.
У результаті Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та залишив у силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/4269/24.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
