Чоловік схопив ніж після сварки та поранив знайомого — однак апеляційний суд не встановив умислу на вбивство
Побутовий конфлікт із ножем не завжди означає замах на вбивство. Чернівецький апеляційний суд дійшов висновку, що у конкретній справі докази не підтвердили поза розумним сумнівом наявності у чоловіка прямого умислу на позбавлення життя іншої людини.
Суд змінив вирок першої інстанції, яким чоловіка засудили до семи років позбавлення волі за незакінчений замах на умисне вбивство. Апеляційна інстанція перекваліфікувала дії на умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, призначила два роки обмеження волі та, врахувавши строк перебування під вартою, звільнила його з-під варти у залі суду.
Обставини справи
Як встановлено у справі 723/2831/25, подія сталася 11 травня 2025 року за місцем проживання обвинуваченого. Чоловік разом із потерпілим розпивав алкогольні напої. Під час раптової сварки, яка виникла з малозначного приводу, між ними стався конфлікт.
За версією обвинувачення, чоловік узяв кухонний ніж та завдав потерпілому кількох ударів у ділянку голови та шиї, маючи намір позбавити його життя. Потерпілий зміг втекти з будинку, після чого перехожі викликали швидку медичну допомогу. Його госпіталізували до Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги.
Сторожинецький районний суд Чернівецької області визнав чоловіка винуватим у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство та призначив йому покарання у виді семи років позбавлення волі.
Позиція захисту
Захисник оскаржив вирок, вказуючи, що висновок про наявність прямого умислу на вбивство не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку сторони захисту, суд першої інстанції неправильно оцінив докази, зокрема висновок судово-медичної експертизи. Захист наголошував, що характер отриманих потерпілим ушкоджень не свідчить про спрямованість дій на позбавлення життя.
Зокрема, у потерпілого не було встановлено переломів кісток черепа, проникаючих поранень чи пошкоджень життєво важливих судин. Також сторона захисту звертала увагу, що частину ударів чоловік завдавав руків’ям ножа, а не його лезом.
Захист просив перекваліфікувати дії обвинуваченого із ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
Висновки апеляційного суду
Переглянувши матеріали справи, колегія суддів зазначила, що для кваліфікації дій як замаху на умисне вбивство необхідно довести саме прямий умисел на позбавлення життя.
Відповідно до ст. 15 КК України замах на кримінальне правопорушення можливий лише за наявності прямого умислу. Особа має усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачати конкретний наслідок у вигляді смерті потерпілого та бажати його настання.
Апеляційний суд звернув увагу, що у вироку суду першої інстанції було зазначено, що обвинувачений усвідомлював протиправність своїх дій, передбачав можливість смерті потерпілого, але не бажав її настання, хоча й допускав такий наслідок.
Колегія суддів вказала, що така характеристика психічного ставлення до наслідків свідчить про непрямий умисел. Водночас замах на умисне вбивство з непрямим умислом неможливий.
Оцінка доказів та характер ушкоджень
Апеляційний суд врахував, що конфлікт між чоловіками виник раптово під час спільного вживання алкоголю. До цього між ними не було тривалих конфліктів чи ворожих стосунків.
Під час розгляду справи обвинувачений заперечував, що мав намір убити потерпілого, та пояснював, що подія сталася раптово. Потерпілий також повідомляв, що раніше між ними не виникало суперечок чи бійок.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у потерпілого були виявлені садна, забійна рана тім’яно-потиличної ділянки, струс головного мозку, а також чотири колото-різані рани в ділянці шиї, чола, скроні та пальця кисті. Усі ушкодження були віднесені до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я.
Суд зазначив, що забійна рана голови та струс мозку узгоджуються з поясненнями про нанесення ударів руків’ям ножа. Водночас у потерпілого не було виявлено переломів кісток черепа, проникаючих поранень або ушкоджень артерій, які могли б свідчити про спрямованість дій саме на позбавлення життя.
Колегія суддів дійшла висновку, що характер, локалізація та механізм утворення ушкоджень не підтверджують наявності прямого умислу на вбивство. Тому юридична оцінка дій чоловіка має здійснюватися з урахуванням фактично заподіяної шкоди здоров’ю потерпілого.
Рішення апеляційного суду
Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу захисника та змінив вирок суду першої інстанції.
Дії чоловіка перекваліфіковано із ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України — умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
Суд призначив покарання у виді двох років обмеження волі. Однак, оскільки чоловік перебував під вартою з 12 травня 2025 року, суд застосував правило зарахування строку попереднього ув’язнення: один день тримання під вартою зараховується як два дні обмеження волі.
У зв’язку із цим апеляційний суд визнав покарання повністю відбутим та постановив негайно звільнити чоловіка з-під варти.
Ухвала апеляційного суду набрала законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
