Апеляційне оскарження передачі майна для реалізації: КСУ перевіряє конституційність норм КПК
Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції приписів Кримінального процесуального кодексу щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді або суду про передачу майна (речових доказів) для реалізації.
Що відомо
Як вказали в КСУ, Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності окремих приписів статей 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак поінформував, що Верховний Суд на підставі постанови Пленуму Верховного Суду від 12 вересня звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність статтям 3, 21 Конституції України у взаємозв’язку з частинами четвертою, п’ятою її статті 41 та статтям 8, 55, 129 Конституції України окремі приписи статей 309, 392 Кодексу в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку пункту 2 частини шостої, частини сьомої статті 100, «статей 170–173 Кодексу».
Суддя-доповідач зазначив, що такому зверненню передувало подання суддів Верховного Суду в Касаційному кримінальному суді від 8 квітня 2025 року до Верховного Суду щодо обставин, зазначених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 березня 2025 року у відповідній справі.
Автор клопотання стверджує, що неможливість оскарження особою в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про передачу майна для реалізації, на підставі пункту 2 частини шостої статті 100 Кодексу (речові докази «передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження»), створює умови, які можуть призвести до тяжких невідворотних наслідків для особи у вигляді безпідставного припинення її права власності, гарантованого Конституцією України.
У конституційному поданні Верховний Суд також зазначає, що «хоча доля речових доказів у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, однак це не виключає можливості судової помилки у вирішенні означеного питання і необхідності своєчасного її виправлення до моменту припинення права власності».
Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та прийняття Судом обґрунтованого рішення було направлено запити до Президента України, Верховної Ради України, Офісу Генерального прокурора, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Української Гельсінської спілки з прав людини, а також до низки навчальних і наукових закладів. Також надано доручення Правовому департаменту Секретаріату Конституційного Суду України підготувати висновок по суті конституційного подання та інші інформаційно-аналітичні матеріали. Про зміст, висловлених позицій та наданого висновку, буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Суд дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
