Мільйони євро та грантова чорна діра: куди йдуть кошти передбачені для реформи юстиції

За останні роки цілеспрямованого курсу в Європу, практично кожна реформа супроводжувалася однаковою обіцянкою: політичний вплив буде усунуто, а незалежні конкурси сформують якісно нову систему державного управління.

Проте через десять років постає закономірне питання: чи досягли реформи поставленої мети?

Як ми повідомляли раніше під прикриттям благородної мети — адаптації українського права до правової системи ЄС — здійснюється спроба впровадити деструктивний інструмент, який знищить залишки єдиної централізованої системи процесуального керівництва. Мова йде про зміну процедури призначення Генерального прокурора — аж до запровадження прямих чи непрямих виборів або створення надскладних конкурсних процедур із вирішальним голосом іноземних експертів та активістів.

Проте, коли мова заходить за будь-яку системну реформу, за лаштунками гучних пресрелізів завжди стоїть ключове питання: хто за це платить і куди насправді йдуть гроші?

За останні 5 років за підрахунками незалежних аудиторів та за даними моніторингу профільних міністерств, Європейський Союз, зокрема, через флагманські грантові проєкти, Сполучені Штати Америки, через програми USAID «Справедливість для всіх» та Рада Європи сукупно спрямували на реформування української судової системи та органів прокуратури від 80 до 120 мільйонів євро.

Водночас, якщо оцінювати інституційну спроможність Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур на практиці, виникає питання чому за такого фінансування система досі перебуває в стані постійної перебудови, а замість реальних змін суспільству знову і знову пропонують законодавчі ініціативи на кшталт конкурсу прокурорів?

Якщо відкрити публічні звіти про виконання проєктів міжнародної технічної допомоги, фінансова картина виглядає бездоганно, технологічно та сучасно. Гроші платників податків ЄС та США формально інвестуються у розробку, тестування та часткове впровадження системи електронного кримінального провадження (інструменти типу eCase та e-Prosecution). Мета декларувалася як відмова від тонн паперових томів, пришвидшення обміну даними між НАБУ, САП, ОГП та судами.

Крім того фінансування мало на меті оплату логістики, розробки тестів на загальні здібності (IQ-тести) та знання законодавства, фінансування роботи залучених експертів та закупівлю програмного забезпечення для перевірки доброчесності прокурорів усіх рівнів під час хвиль реформування.

Передбачалися і тисячі годин тренінгів для прокурорів щодо розслідування воєнних злочинів, кіберзлочинності, стандартів захисту прав людини та управління інституціями за стандартами Eurojust.

Індустрія освоєння коштів

Більша частина згаданих 80–120 мільйонів євро ніколи не потрапляла і в принципі не могла потрапити на прямі рахунки українських державних органів. За правилами більшості донорів, кошти адмініструються спеціальними західними компаніями-підрядниками: консалтинговими агенціями, міжнародними бюро, або великими неурядовими організаціями.

Державна аудиторська служба зазначає, що контроль за використанням відповідних коштів не належить до її прямих повноважень, а перевірки окремих проєктів міжнародної технічної допомоги не проводилися. Водночас Державна казначейська служба вказує, що значна частина таких коштів не проходить через систему державного казначейського обслуговування, оскільки фінансування здійснюється безпосередньо донорами або визначеними ними виконавцями проєктів. Податкові органи, своєю чергою, повідомляють про відсутність централізованого обліку податкових та митних пільг, наданих у межах окремих програм міжнародної технічної допомоги.

У результаті виникає специфічна ситуація, за якої значні фінансові ресурси, спрямовані на реформування сектору юстиції, перебувають поза межами традиційних механізмів бюджетного контролю України. За оцінками, що випливають із аналізу окремих проєктів, лише незначна частина витрат відображається у державному обліку реципієнтів, тоді як основний масив фінансування адмініструється безпосередньо міжнародними донорами, підрядниками та виконавцями програм.

Важливо підкреслити, що така модель сама по собі не свідчить про незаконне використання коштів. Більшість програм міжнародної технічної допомоги передбачає власні механізми внутрішнього та зовнішнього аудиту, а також контроль з боку донорських організацій. Проте для українського суспільства залишається відкритим питання повноти та доступності інформації про реальний розподіл коштів, структуру адміністративних витрат, оплату міжнародних консультантів та фактичну ефективність досягнутих результатів.

Саме тому ключова проблема полягає не лише у фінансових показниках, а й у рівні підзвітності. Якщо значна частина ресурсів, спрямованих на реформування, фактично перебуває поза національною системою фінансового обліку та аудиту, це неминуче породжує суспільні запитання щодо прозорості, ефективності та кінцевої результативності таких програм.

В результаті виникає замкнена екосистема. До 60–70% бюджету окремих програм витрачається на оплату праці «міжнародних експертів». Гонорари таких фахівців можуть становити від 500 до 1500 євро за один робочий день. Проблема полягає не стільки в самому факті залучення іноземних експертів, скільки в тому, наскільки їхні рекомендації враховують специфіку української правової системи, кримінального процесуального законодавства та особливості функціонування національних інституцій.

Решта коштів розподіляється у вигляді субгрантів серед обмеженого, майже закритого кола українських неурядових організацій та аналітичних центрів. Замість того, щоб фінансувати збільшення заробітних плат технічного персоналу судів чи закупівлю криміналістичних лабораторій для фіксації злочинів, гроші йдуть на нескінченний моніторинг, написання альтернативних стратегій розвитку, проведення круглих столів та випуск яскравих буклетів.

У такий спосіб формується стійкий прошарок професійних «реформаторів», чий особистий фінансовий добробут напряму залежить від того, щоб реформа ніколи не закінчувалася. Якщо прокуратура чи судова система нарешті стануть стабільними, передбачуваними та повністю реформованими — донори припинять виділяти гроші, проекти закриються, а грантоотримувачі втратять свої надприбутки.

Автор: Володимир Право 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.