Довіряй та поважай: новели законопроекту №6232

Останнім часом багато говорять про те, що суспільство втратило довіру до судової влади. І це погано. Дуже погано. Але мало хто говорить, що суспільство втратило також і повагу до судової влади.

Здається, що це речі взаємовпов’язані.  Проте існує певна відмінність. Якщо у втраті довіри ми можемо звинувачувати насамперед саму судову владу, то чи не винні ми самі у втраті поваги до суду?

Чи зажди поведінка сторін та учасників процесу є належною та такою, що свідчить про поважливе ставлення як до конкретного судді, так і до всієї судової системи? Чи не забули ми, захищаючи інтереси своїх клієнтів у суді, що повага до суду також є невід’ємною частиною нашої професії? Чи знаємо ми, де та межа, де зустрічаються duty to the court та duty to the client? І, взагалі, як часто ми усвідомлюємо, що як представники або захисникисторін маємо не тільки обов’язок захищати клієнта, але й обов’язок робити це у такий спосіб, щоб  не порушувати принцип поваги до суду?

На прикладі проекту (нової редакції) Господарського процесуального кодексу розглянемо, які новели пропонує законопроект №6232 у цьому напрямку.

На відміну від попередньої редакції, новий ГПК прямо передбачає, що не тільки суд, але й учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.  Тобто, в разі прийняття нової редакції ГПК, сторони та інші учасники судового процесу  також повинні мати за мету справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи. І що саме головне, ці принципи повинні превалювати над іншими міркуваннями  в судовому процесі. Це незвично. Певний час ми звикли, що під час представництва у суді саме інтереси клієнта  повинні домінувати.  В першу чергу, перед нашими власними інтересами, інтересами наших колег, партнерів, …. а також перед будь-якими іншими міркуваннями.  Суд, конкретний суддя та судова влада не становили виключення. Новий ГПК це змінює.

У західній юридичній доктрині є таке поняття як «duty to the court». Що це значить?  І чому це важливо? Коротко «duty to the court» або «обов’язок перед судом» можна визначити так:

-          Представник (юрист, адвокат) повинен використовувати таку тактику, яка є законною, чесною та передбачає повагу до суду/A lawyer shall use tactics that are legal, honest and respectful of courts and tribunals

-          Представник (юрист, адвокат) повинен діяти з доброчесністю та професіоналізмом, дотримуючись повної відповідальності для забезпечення належної публічної поведінки/A lawyer shall act with integrity and professionalism, maintaining his or her overarching responsibility to ensure civil conduct

-          Представник (юрист, адвокат) повинен розповісти клієнту про правила судового процесу задля забезпечення довіри громадськості у здійснення правосуддя/A lawyer shall educate clients about the court processes in the interest of promoting the public's confidence in the administration of justice

Іншими словами, представник (юрист, адвокат) не може захищати клієнта у такий спосіб, який поставить під сумнів повагу до судочинства  та довіру суспільства до його професії.

Новий проект ГПК як новелу містить статтю «Неприпустимість зловживання процесуальними правами», яка залежно від конкретних обставин надає суду право визнати певні дії учасників судового процесу  зловживанням їх процесуальними правами, які суперечать завданню господарського судочинства. До таких дій, наприклад,  віднесено[i]:

-          подання скарги на судове рішення , яке не підлягає оскарженню;

-         подання позовів до одного й того ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом  та з тих самих підстав;

-         подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

-         укладання мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення третіх осіб, які мають бути залучені до участі у справі

Як бачимо, ініціатор законодавчої ініціативи у проекті нового ГПК спробував навести перелік випадків зловживання процесуальними правами та визначив, що у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути відповідну скаргу, заяву, клопотання. Звичайно, цей перелік може бути розширений. Проте, сама спроба передбачити відповідальність за дії, які суперечать завданню господарського судочинства та можуть бути визнані як зловживання процесуальними правами,  заслуговує на окрему увагу.

І тут варто зазначити, що якщо у Сполучених Штатах Америки “обов’язок перед судом”  підпорядковується “обов’язку перед клієнтом”, то у Великобританії the Duty to the Court prevails over the duty to the Client, тобто він стоїть вище за обов’язок перед клієнтом. Такої ж практики дотримуються в Австаралії та Новій Зеландії.

З цього приводу доцільно також навести цитату з відомого рішення судді Лорда Деннінга у справі Rondel v. Worsley (Великобританія)

 [The advocate] has a duty to the court which is paramount. It is a mistake to suppose that he is the mouthpiece of his client to say what he wants, or his tool to do what he directs. He is none of these things. He owes allegiance to a higher cause. It is the cause of truth and justice. He must not consciously mis-state [sic] the states. He must not knowingly conceal the truth… He must produce all the  relevant authorities. Even those that are against him. He must see that his client discloses, if ordered, the relevant documents, even those that are fatal to his case. He must disregard the most specific instructions of his client, if they conflict with his duty to the court. The code which requires a barrister to do all this is not a code of law. It is a code of honour. If he breaks it, he is offending against the rules of the profession and is subject to its discipline.    

Тож, залишається лише сподіватись, що з часом учасники господарського процесу будуть більш відповідально ставитись до здійснення своїх процесуальних прав та не використовуватимуть їх на шкоду принципу поваги до суду. Адже, повага до суду та довіра до суду це безперечно взаємопов’язані поняття. І лише той суд, до якого у суспільства буде і довіра, і повага, зможе бути справді незалежним. А ми всі знаємо, що лише незалежний суд є гарантією справедливого та неупередженого вирішення спорів.

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь. 

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.