Актуальні проблеми судової практики щодо визначення доходів, з яких утримуються аліменти, і шляхи їх подолання

15:10, 13 августа 2019
У судовій практиці дискусійним є питання про нарахування аліментів з отриманих доходів з процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках.
Актуальні проблеми судової практики щодо визначення доходів, з яких утримуються аліменти, і шляхи їх подолання

Юлія Коломієць, 
доцент кафедри кримінального права 
Національного університету «Одеська юридична академія», 
кандидат юридичних наук, доцент                                                          

Сусанна Сулейманова, 
доцент кафедри цивільного процесу 
Національного університету «Одеська юридична академія», 
кандидат юридичних наук

Питання визначення видів доходів, які враховуються при формулюванні розміру аліментів, регулюється статтею 81 Сімейного кодексу України (далі — СК). Диспозиція частини 1 наведеної статті СК є бланкетною, оскільки вона відсилає до іншого нормативно-правового акту, а саме: Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 (далі — Постанова КМУ № 146). З моменту прийняття зазначеної Постанови пройшло двадцять шість років, норми її є застарілими і не враховують сучасні зміни в суспільному житті. Так, у судовій практиці дискусійним є питання про нарахування аліментів  з отриманих доходів з процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках. На сьогоднішній день сформувалися дві позиції щодо окресленого питання:

1) проценти отримані заявником від банківського вкладу повинні враховуватися до видів доходів, з яких утримуються аліменти, оскільки пунктом 19 частини 1 Постанови КМУ № 146 визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з інших видів заробітку [1];

2) види доходів, які враховуються при обчисленні суми аліментів, чітко визначені в Постанові КМУ № 146 (відсотки за розміщення коштів на депозитних рахунках до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів не входять) [2].

Якщо керуватися принципом законності, то правозастосовувачі у своїй діяльності мають дотримуватися другої позиції, що відсотки за розміщення коштів на депозитних рахунках до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів не входять. Зі змісту Постанови КМУ № 146 вбачається, що законодавець, визначаючи, з яких видів заробітку стягуються аліменти, розділяє джерела надходження: якщо особа отримує грошові кошти, працюючи за трудовим договором — це заробіток, якщо особа не працює за трудовим договором, а отримує кошти з інших джерел (стипендія, пенсія, прибуток від підприємницької діяльності тощо) — це дохід. Наведений у Постанові Кабінету Міністрів України перелік має невичерпний характер і підлягає розширеному тлумаченню. Але розширеному тлумаченню підлягає термін «заробіток», а не «дохід». Заробіток є різновидом доходу. Доходи можуть формуватися за рахунок оплати праці, підприємницької діяльності, доходів від власності, від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, спадщини, благодійної допомоги тощо). Враховуючи різноманіття джерел формування доходів Кабінет Міністрів України затвердив чіткий перелік доходів з яких проводиться утримання аліментів (доходів у вигляді відсотків за розміщення коштів на депозитних рахунках в переліку немає).

Якщо керуватися принципом верховенства права, необхідно зазначити наступне. Якість закону в контексті верховенства права є одним з головних пріоритетів його забезпечення. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслював, що якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Справа «Ґавенда проти Польщі» від 14 березня 2002 року; Справа «Аманн проти Швейцарії» від 16 лютого 2000 року).

З огляду на те, що право має йти в ногу з обставинами, що змінюються, положення СК та Постанови КМУ № 146 потребують термінового перегляду та внесення змін. Термін «заробіток (дохід)» в СК України є своєрідним спадком, який залишився від Кодексу про шлюб та сім’ю України від 20.06.1969 р. Стаття 84 цього Кодексу, в якій передбачено, що види заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України, майже ідентична ст. 81 СК України. Ототожнення заробітку та доходу з боку радянського законодавця було виправданим, адже найвагомішим джерелом доходів населення у колишньому СРСР була заробітна плата. Її частка у сукупному доході сімей робітників становила близько 80%, а сімей колгоспників — приблизно 60%. Другим джерелом доходів були виплати із так званих суспільних фондів споживання (найбільшою статтею соціальних трансферів у плановій економіці були пенсії). Ще одним джерелом доходів населення були надходження від особистого підсобного господарства. Надходження від продажу продуктів сільського господарства в СРСР становили 3–6% від сукупного доходу сімей [3].

З переходом до ринкової економіки ситуація в України суттєво змінилася. За даними вибіркового обстеження домогосподарств в Україні у 2018 році, наданими Державною службою статистики України, з 3034,4 домогосподарств з однієї особи працюючі 23,6%, непрацюючі 76,4%; з 4905,4 домогосподарств з двох осіб працюючі: одна особа — 32,7%, дві особи — 22,4%, немає працюючих — 44,9%; з 3852,5 домогосподарств з трьох осіб працюючі: одна особа — 38,5%, дві особи — 43,8%, три особи — 5,7%, немає працюючих — 12%; з 2034,8 домогосподарств з чотирьох осіб працюючі: одна особа — 34,4%, дві особи — 42,5%, три особи — 10,9%, чотири особи — 2,2%, немає працюючих — 10%; з 1107,8 домогосподарств з п’яти осіб та більше працюючі: одна особа — 27,7%, дві особи — 34,1%, три особи — 21,8%, чотири особи — 6%, п’ять осіб і більше — 1%, немає працюючих — 9,4% [4]. Отже трудова діяльність вже не є основним джерелом доходів громадян України.

За офіційними даними, доходи сучасних домогосподарств формуються за рахунок: оплати праці, прибутку та змішаних доходів, доходів від власності, соціальної допомоги та інших одержаних поточних трансфертів. За неофіційними даними суттєву частину доходів сучасних домогосподарств складає тіньова економіка та доходи отримані від злочинної діяльності. Факт наявності нелегальних доходів був визнаний на державному рівні. Про це свідчить ст. 164 ПК України, згідно якої кошти або майно, отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, належать до бази оподаткування доходів фізичних осіб. Перелік доходів фізичних осіб, що підлягають оподаткуванню, за ст. 164 ПК України доволі широкий. Серед них, наприклад, є доходи у вигляді виграшів, призів, вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна, доходи у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди тощо. Суди вирішуючи справи про стягнення аліментів, виходять з того, що у ПК України міститься загальне визначення доходу для цілей оподаткування, а не в розумінні того доходу, з якого стягуються аліментні платежі [5]. Виникає питання, чи відповідає соціальній справедливості позиція держави, згідно якої перелік доходів, які підлягають оподаткуванню набагато ширший, ніж перелік доходів, з яких стягуються аліменти?

Ратифікувавши Конвенцію про права дитини Україна (далі — Конвенція) взяла на себе обов’язок в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції). Держави-учасниці Конвенції зобов'язалися забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 2 ст. 3 Конвенції). З метою виконання міжнародних зобов’язань Україна має створити законодавчу базу щодо стягнення аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків та інших осіб, яка відповідала б потребам сучасного суспільства та досягненням сучасної юридичної науки.

Враховуючи наявність різних джерел доходів населення України, ототожнювати поняття «заробіток» і «дохід» в сімейному законодавстві некоректно. Терміном «заробіток» можна об’єднати доходи у вигляді плати, яку особа отримує за виконану роботу. При цьому слід розуміти, що поняття «заробіток» за змістом ширше ніж поняття «заробітна плата». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Плату за виконану роботу особа може отримувати не тільки за трудовим договором, але й за цивільно-правовим договором.

Згідно з п. 16 частини 1 Постанови КМУ № 146 доходи від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходи, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства належать до доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів. Зазначений пункт не відповідає основам здійснення підприємницької діяльності. За ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. В Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» надане наступне визначення прибутку: прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. За ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. З метою збалансованості інтересів усіх суб’єктів правових відносин утримання аліментів з осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також осіб, що займаються підсобним господарством, має відбуватися не з доходу, а з прибутку після сплати ними податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Згідно з п. 17 частини 1 Постанови КМУ № 146 утримання аліментів здійснюється з усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях. Термінологічні звороти цього пункту не відповідають чинному законодавству. За ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність. Незалежна професійна діяльність — участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України). За ст. 178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Оподатковуваним доходом таких осіб вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Заробіток, який отримує адвокат, згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» називається гонораром. Утримання аліментів потрібно здійснювати не з гонорару (заробітку), а з чистого доходу, після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Окрім адвокатів, за законодавством України незалежною професійною діяльністю займаються інші особи. Утримання аліментів з таких осіб має відбуватися в тому ж порядку, що і з адвокатів, що здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Згідно з п. 18 частини 1 Постанови КМУ № 146 аліменти утримуються з плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю). Зазначений пункт враховує не усі доходи, які особа отримує від власності. За частино 3 Методичних вказівок щодо складання рахунку розподілу первинного доходу, затверджених Наказом Держкомстату від 08.11.2004 р. № 609, доходи від власності — це первинні доходи, які одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, запасів корисних копалин тощо) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Вони включають: проценти, дивіденди та аналогічні доходи, які одержують власники фінансових активів; ренту, яку одержують власники землі, надр та інших матеріальних невироблених активів від здачі їх в оренду іншим інституційним одиницям. В ст. 164 ПК України передбачені наступні види доходів від власності, які можна враховувати при визначенні розміру аліментів: доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами); дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування); дохід у вигляді дивідендів, відсотків за розміщення коштів на депозитних рахунках у банках та кредитних організаціях; інвестиційний прибуток від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Види соціальної допомоги, перераховані в Переліку, затвердженому Постановою КМУ № 146, можна залишити без змін. До вказаного Переліку неможна включати доходи від тіньової економіки та іншої протиправної діяльності. І хоча законодавець включив до бази оподаткування кошти або майно, отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом (ст. 164 ПК України), зазначені кошти та майно за ст. ст. 96-1, 96-2 КК України підлягають примусовому безоплатному вилученню у власність держави.

У Переліку, затвердженому Постановою КМУ № 146, перераховані доходи, з яких утримання аліментів не провадиться. Вважаємо, що перелік, зазначених доходів можна розширити за рахунок наступних доходів: суми відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров’ю особи, суми відшкодування моральної шкоди; суми відшкодування втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходів у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна; доходів від відчуження майна, яке є власністю особи. Суми відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, які отримує особа мають компенсаційний характер і спрямовані на відновлення порушених особистих прав, свобод та інтересів. Це правило не розповсюджується на суми відшкодування упущеної вигоди, адже упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (п. 2, ч. 2 ст. 22 ЦК України). Суми відшкодування упущеної вигоди можна включити до переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Доходи у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна, а також доходи від відчуження майна, яке є власністю особи, недоцільно включати до переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, через те, що зазначені доходи отримуються в результаті реалізації права власності, яке є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Недоцільність включення до Переліку, затвердженому Постановою КМУ № 146, доходів у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна, а також доходи від відчуження майна, яке є власністю особи, не означає, що майно не може бути об’єктом стягнення. Необхідно розрізняти правовідносини, які виникають у зв’язку із стягненням аліментів і правовідносини, які виникають у зв’язку із заборгованістю із сплати аліментів. Заборгованість із сплати аліментів може утворитися тільки після набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів або укладення договору між сторонами про сплату аліментів, коли фактично сплата аліментів за вказаними документами не здійснювалася. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість щодо сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Пропозиції до чинного законодавства. На підставі викладеного вважаємо доцільним в ч. 1 ст. 80, назві та ч. ч. 1, 2, 5 ст. 183, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 272 СК України замість словосполучення «заробітку (доходу)» використовувати словосполучення «заробітку, прибутку від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також осіб, що займаються підсобним господарством, доходу від незалежної професійної діяльності, доходу від власності, суми відшкодування упущеної вигоди, соціальної допомоги».

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який затверджується Кабінетом Міністрів України, має включати наступні види доходів:

1) усі види заробітку і додаткової винагороди як за трудовим договором (основною роботою та роботою за сумісництвом), так і за цивільно-правовим договором:

а) заробітну плату, нараховану (виплачена) відповідно до умов трудового договору (контракту);

б) усі види доплат і надбавок до заробітної плати;

в) грошові і натуральні премії;

г) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;

ґ) заробітну плату, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;

д) заробітну плату, що зберігається під час виконання державних і громадських обов'язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;

е) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій;

є) одноразові винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років;

ж) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) відповідно до умов цивільно-правового договору;

2) прибуток від підприємницької діяльністю, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також осіб, що займаються підсобним господарством, після сплати ними податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

3) чистий дохід від незалежної професійної діяльності, після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

4) дохід від власності:

а) дохід від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, дохід у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами);

б) дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування);

в) дохід у вигляді дивідендів, відсотків за розміщення коштів на депозитних рахунках у банках та кредитних організаціях;

г) інвестиційний прибуток від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

5) суму відшкодування упущеної вигоди – доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено;

6) соціальну допомогу:

а) одержувані пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними;

б) допомогу по державному соціальному страхуванню, а також допомогу по тимчасовій непрацездатності, крім допомоги по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;

в) доплати до допомоги по державному соціальному страхуванню, що виплачуються за рахунок підприємств, установ, організацій;

г) суми, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих;

ґ) допомогу по безробіттю;

д) державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»;

е) стипендії, що виплачуються студентам у період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Література:

  1. Ухвала у справі № 760/4569/18 від 29 березня 2018 року: Солом’янський районний суд міста Києва [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73501999.
  2. Постанова у справі № 760/4569/18 від 5 вересня 2018 року: Апеляційний суд міста Києва [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76302715.
  3. Сенів Л. А. Особливості джерел доходів населення України / Л. А. Сенів, Ю. В. Малиновський // Вісник Національного університету, «Львівська політехніка». — 2011. — № 720. — С. 444-445 (С. 443-448).
  4. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2018 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): Статистичний збірник. Державна служба статистики України. С. 26 (С. 86) URL: https://ukrstat.org/en/druk/publicat/kat_u/2018/zb/07/zb_sdhdu2018pdf.pdf.
  5. Постанова у справі № 640/537/14-ц від 7 травня 2018 року: Верховний Суд [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73837478.
Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Конкурс до місцевих судів: як Рада суддів та ВККС спробували домовитись
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Владимир Байталюк
    Владимир Байталюк
    судья Хозяйственного суда Черновицкой области
  • Марина Бояринцева
    Марина Бояринцева
    судья Окружного административного суда Киева
  • Андрей Леванчук
    Андрей Леванчук
    судья Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел
  • Павел Лысенко
    Павел Лысенко
    судья Апелляционного суда Николаевской области
  • Артем Сытник
    Артем Сытник
    директор Национального антикоррупционного бюро Украины