Заявлення самостійних вимог на предмет спору у справі: позиція апеляційного суду

Центральний апеляційний господарський суд розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) із села Мокіївці на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року у справі 904/854/20 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю м. Дніпро до відповідача-1: ТОВ  м. Підгороднє, відповідача-2: ТОВ с. Митинці, відповідача-3 ТОВ с. Куча, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ТОВ с. Мокіївці про зобов`язання виконати певні дії.

Обставини справи

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року у справі № 904/854/20 позовну заяву ТОВ про зобов`язання поручителів за договором фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 року до трьох відповідачів виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість за договором фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 року в повному обсязі  - повернуто без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року у справі № 904/854/20 та прийняти нове рішення, яким залучити ТОВ із села Мокіївці, як третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В обґрунтування своєї скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що його позовні вимоги виникли з одних і тих же підстав, що і у позивача в межах справи №904/854/20, а тому   суд повинен  був прийняти його позовну заяву.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області  в повному обсязі та  прийняття нового рішення, яким залучити апелянта — ТОВ до розгляду справи № 904/854/20 як третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю" с. Мокіївці на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року у справі № 904/854/20  в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на  ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини І статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви, оскарження якої передбачено пунктом 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Позивачем — товариством з обмеженою відповідальністю з міста Дніпро надано відзив на апеляційну скаргу ТОВ із села Мокіївці (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо  предмета спору на стороні відповідача), в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи третьої особи, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржувану ухвалу — без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний  апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ з Дніпра (позивач)  звернувся з позовом до трьох відповідачів, третя особа — Товариство з обмеженою відповідальністю із села Мокіївці про  солідарне стягнення  з  відповідачів заборгованості по лізинговим платежам  за договором фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015р. укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю із села Мокіївці.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 12.03.20 року.

9 червня 2020 року  третя особа по справі- ТОВ із села Мокіївці звернулась до суду  із   позовом, як  особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору до відповідачів.

Звертаючись до  відповідачів — із позовом  про зобов`язання виконати  умови  договору фінансового лізингу, ТОВ із села Мокіївці посилався на те, що  він заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки відповідачі, які є поручителями за договором, зобов`язані виконати грошове зобов`язання за нього.

Повертаючи позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю із села Мокіївці, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 5 статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 Кодексу.

Так, відповідно до цих правових норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 ГПК України.

За частинами другою, третьою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне г провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 904/854/20 є солідарне стягнення  з  відповідачів, як поручителів,   заборгованості по лізинговим платежам  за договором фінансового лізингу №8АФ-15  від 11.03.2015р. (укладеним між позивачем та третьої особою).

Виконання обов`язків  за договором фінансового лізингу ТОВ із села Мокіївці було забезпечено договорами поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Тобто, право вимоги до поручителів  виникає  саме у кредитора, яким у справі є ТОВ з м. Дніпра, а не у боржника, яким  є третя особа по справі — ТОВ із села Мокіївці.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів  вважає  правильними висновки  суду першої інстанції  про те, що вимога ТОВ із села Мокіївці не є позовом третьої особи, яка  заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки знаходиться поза межами спору у справи № 904/854/20, не стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у  справі.

Оскільки до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу, то  у випадку  подання  такого позову з  порушенням  цієї статті, відповідно до приписів частини шостої статті 180 ГПК України така заява  ухвалою суду повертається заявнику.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції — без зміни.

Враховуючи, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до  винесення  рішення, то   судовий збір підлягає стягненню з  апелянта у розмірі 2102 грн на користь Державного бюджету України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.