Чи можуть кооперативи укладати договори на надання послуг з централізованого водопостачання

Північний апеляційний господарський суд розглянув справу № 910/13149/20, яка стосувалась стягнення заборгованості за договором на постачання питної води.

Обставини справи

Так, із матеріалів справи відомо, що приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «М» про стягнення заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Рішенням місцевого суду у задоволенні позову було відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Житлово-будівельний кооператив «М» не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення; Житлово-будівельний кооператив «М» втратив підстави виступати стороною в договорі водопостачання та водовідведення.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ПАТ «АК «Київводоканал» звернулось до апеляційного суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги, зводились до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 договори про надання комунальних послуг укладені до введення в дію цього Закону зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами визначеними цим Законом.

Розглядаючи справу, апеляційний суд зазначив, що ПАТ «АК «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).

Враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 N1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) Виконавцем послуг з постачання централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Разом із тим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №279 від 10.08.2012 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення», яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Також апеляційний суд зазначив, що Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального постачання та водовідведення в населених пунктах України затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Відповідно до пункту 3.13 Правил суб’єкти господарювання, в яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

На підставі викладеного апеляційний суд встановив, що Житлово-будівельний кооператив не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.

Житлово-будівельний кооператив «М» також не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, а укладений між сторонами договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води.

На думку апеляційного суду, місцевий суд дійшов вірного висновку, що неможливість виконання зобов’язань за укладеним сторонами договором з боку Житлово-будівельного кооперативу «М» полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК «М» немає.

При цьому ЖБК «М» не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто у ЖБК «М» відсутнє право виступати стороною в договорі. Саме ПАТ «АК «Київводоканал» як виконавець послуг зобов'язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.

Щодо тверджень апелянта про те, що відповідач на підставі Закону України «Про кооперацію» є власником будинку і відповідно споживачем послуг, апеляційний суд зазначив наступне.

Відповідно до ст. 6, 19 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації створюється в наслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майна, фінанси та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що  надходять  від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу. Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу і розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди, або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого  відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Суд підкреслив, що доказів того, що кватири перебувають у власності кооперативу, а не його мешканців, суду не надано, а тому колегія суддів, не вбачає доказів того, що саме кооператив є власником будинку, який споживає послуги з водопостачання та водовідведення від позивача.

Посилання ПрАТ «АК «Київводоканал» на те, що укладений сторонами договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, відхиляються касаційним судом, зважаючи на положення статті 607 ЦК України, у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Враховуючи обставини справи, апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.