Учасники кримінального провадження не можуть визначитися, куди оскаржувати бездіяльність Генерального прокурора: що вирішив ВС

Оскільки учасники кримінального провадження на основі норм та положень чинного законодавства не можуть визначитися, до якого апеляційного суду оскаржувати рішення щодо бездіяльності Генерального прокурора, до вирішення спірної ситуації залучили Верховний Суд.

Давайте спробуємо розібратися у проблемі, що виникла, та в тому, як її врегулював Верховний Суд.

Так, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Він забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»).

Отже, положення спеціальних законів відсилають нас до норм процесуального законодавства – Кримінального процесуального кодексу України.

КПК України визначено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала (ч. 3. ст. 34 КПК України).

Давайте поглянемо, яке визначення суду апеляційної інстанції дає нам КПК України. Це відповідний апеляційний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду – стосовно судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також стосовно судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених КПК України до підсудності Вищого антикорупційного суду (п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Недавно до Верховного Суду у порядку ст. 34 КПК України надійшло клопотання Генерального прокурора про направлення матеріалів провадження за апеляційною скаргою адвоката на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, якою задоволено скаргу захисника на бездіяльність Генпрокурора, з Київського апеляційного суду до Апеляційної палати ВАКС. На обґрунтування своїх вимог Генпрокурор посилалася при цьому на приписи ст. 33-1 КПК України.

Разом із тим, до Верховного Суду у порядку ст. 34 КПК України надійшло також клопотання захисника, який стверджував, що на розгляді Апеляційної палати ВАКС перебуває апеляційна скарга прокурора САП на цю саму ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, якою задоволено його скаргу на бездіяльність Генпрокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій стосовно розгляду клопотання про вирішення спору про підслідність у рамках досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні. Обґрунтовуючи свої вимог, захисник послався на приписи п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України, а саме: Апеляційна палата ВАКС є судом апеляційної інстанції виключно щодо тих рішень ВАКС, що ухвалені ним як судом першої інстанції або, що ухвалені до початку роботи ВАКС, тобто до 5 вересня 2019 року.

Приймаючи судове рішення, ВС врахував такі моменти.

Ухвала суду першої інстанції (ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудні 2020 року) постановлена після початку роботи ВАКС (5 вересня 2019 року).

Під час розгляду клопотання Генерального прокурора колегія суддів ККС ВС не оцінювала правомірність прийняття до свого провадження Печерським райсудом м. Києва скарги сторони захисту на бездіяльність Генпрокурора, оскільки це знаходиться поза межами предмету розгляду Верховним Судом питань, які вирішуються в порядку ст. 34 КПК України.

Приймаючи рішення за поданим клопотанням Генерального прокурора, ВС виходив із буквального трактування положень КПК України, а саме: «Апеляційна палата ВАКС є судом апеляційної інстанції стосовно судових рішень ВАКС, ухваленим як судом першої інстанції».

У цьому провадженні оскаржене судове рішення ухвалено слідчим суддею суду загальної юрисдикції (Печерський райсуд м. Києва), а тому при його оскарженні у відповідний суд апеляційної інстанції мають враховуватися правила територіальної юрисдикції, а не підслідність кримінального провадження. І така позиція відповідає практиці Верховного Суду (ухвала ВС від 25 серпня 2020 року (провадження № 51-3910впс20)).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду визначила підсудність з розгляду скарг на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудні 2020 року за Київським апеляційним судом.

Дане провадження розглянуто в порядку ст. 34 КПК України й інші питання при його розгляді не вирішувалися.

Принагідно нагадуємо, що ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають (ч. 4 ст. 424 КПК України).

Детальніше з ухвалою Верховного Суду у справі № 757/50347/20 (провадження № 51-65впс21) бажаючі можуть ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.