Международные наблюдатели фиксируют нарушения права на защиту во время рассмотрения дела Всеволода Князева в ВАКС

Моніторингова місія IAC ISHR за підтримки Уряду Німеччини в рамках проекту моніторингу дотримання права на справедливий суд в країнах Європи проводить моніторинг судових засідань у Вищому антикорупційному суді.

Предметом останнього моніторингу сталі  судові засідання 23 липня, 30 липня та 6 серпня 2025 року справі за обвинуваченням екс-голови Верховного Суду Всеволода Князєва.

За результатами моніторингу  експерти висловили певні зауваження і застереження щодо порушення прав обвинуваченого і його захисників під час судового розгляду справи.

Щодо судових засідань 23 липня та 30 липня монітори звернули увагу на те, що обвинуваченим і захисниками заявлялися клопотання про зобов’язання прокурора розкрити їм матеріали НСРД, посилання на які є у матеріалах справи, і які прокурор попередньо не надав захисту для ознайомлення. Мова йшла про низку протоколів НСРД. Обвинувачений звернув увагу на те, що ці протоколи можуть містити інформацію, важливу для сторони захисту, а на звернення до прокурора щодо розкриття цих доказів ним не було отримано ніякої відповіді. Прокурор заперечував проти надання стороні захисту цих матеріалів, з огляду на те, що вони не мають доказового значення для даного кримінального провадження, крім того, частина з них містить гриф «таємно».

Судом зазначене клопотання захисту не було задоволене.

З цього приводу експерти у своєму звіті зазначили, що у цьому контексті слід нагадати, що принципи змагальності та рівності сторін включають не лише право обвинуваченого бути проінформованим про обвинувачення, а й отримати ефективний доступ до матеріалів, зібраних органом досудового розслідування — як таких, що обтяжують, так і таких, що виправдовують (Rook v. Germany, п. 56–58). Обвинуваченому має бути забезпечено реальну можливість ознайомлення з усіма матеріалами справи з метою належної підготовки свого захисту.

Експерти моніторингової місії зазначили, що з огляду на потенційну важливість вищезазначених матеріалів для кримінального провадження, зокрема можливу наявність у них відомостей, що мають виправдувальне значення для обвинуваченого, забезпечення повного та своєчасного доступу сторони захисту до таких матеріалів є ключовим для реалізації права на захист. Це не лише необхідна умова для належної підготовки захисної позиції, але й елемент, без якого неможливо досягти всебічного та об’єктивного судового розгляду. Варто підкреслити, що питання доступу до матеріалів сторони обвинувачення вже неодноразово порушувалося протягом розгляду справи, зокрема й у рамках цього звіту. Така повторюваність проблеми може свідчити про наявність ознак розбалансованості процесу та порушення принципу рівності сторін.

Позбавлення захисту доступу до критично важливих доказів створює нерівність у можливостях сторін, що прямо суперечить принципам справедливого судового розгляду. У таких умовах зростає ризик ухвалення рішення на основі неповного дослідження доказів. Саме тому будь-яке обмеження в доступі до матеріалів має бути обґрунтованим, пропорційним і не повинно перешкоджати реалізації права на захист.

Також в судових засіданнях досліджувалося питання здійснення негласних слідчих розшукових дій, а саме аудіо-прослуховування у житлі без отримання дозволів суду на проникнення у таке житло та без відповідної ухвали слідчого судді. Захист просив визнати отримані внаслідок таких дій докази недопустимими, а також визнати недопустимими всі інші докази, отримані на їх підставі. Прокурор заперечив ці обставини, пославшись на те, що всі дії вчинялися детективами без порушень законодавства. Вислухавши сторони, суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту.

З цього приводу експерти моніторингової місії зазначили, що одним із ключових аспектів забезпечення справедливого судового розгляду є ретельна перевірка законності джерел доказів, які використовуються стороною обвинувачення. В українському кримінальному процесі, як і в європейській практиці, особливе значення надається дотриманню процесуальних гарантій під час проведення слідчих дій, зокрема негласних. У випадках, коли виникають обґрунтовані сумніви щодо правомірності отримання доказів, важливо звертатися до усталених правових доктрин, таких як доктрина «плодів отруєного дерева», яка дозволяє оцінити не лише окремі докази, а й весь ланцюг їх походження.

Згідно з доктриною «плодів отруєного дерева», якщо первинне джерело доказів було здобуто з порушенням закону, то всі похідні від нього докази автоматично вважаються недопустимими. Цей підхід передбачає аналіз не ізольованих доказів, а всього причинно-наслідкового ланцюга, що веде від первинного порушення до наступних доказових матеріалів. Ключовим моментом є наявність логічного та обґрунтованого припущення, що ці докази не могли б з’явитися, якби не було порушень на початковому етапі. Це положення покликане не лише захищати права обвинуваченого, а й запобігати практиці заохочення слідчих органів до порушень, які в іншому разі могли би залишитися безкарними. 

Ця доктрина є особливо актуальною в межах даного кримінального провадження, з огляду на сумніви, озвучені стороною захисту щодо проведення НСРД, у результаті яких сторона обвинувачення згодом отримала та долучила низку доказів, що становлять важливу частину у формуванні обвинувачення.

У судовому засіданні 6 серпня досліджувалося питання законності проведення обшуку в житлі обвинуваченого без присутності понятих на початку обшуку. Спостерігачі  IAC ISHR звернули увагу на заявлені захистом порушення процесуального порядку проведення обшуку в житлі обвинуваченого: обшук розпочався без присутності понятих, а також без участі адвоката. У контексті гарантій, передбачених статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, подібні процесуальні порушення можуть мати істотне значення для оцінки правомірності втручання у приватне життя особи. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що дотримання процесуальних вимог при проведенні обшуків — це не лише питання внутрішнього права, а й ключовий компонент захисту від свавільного втручання з боку держави. Зокрема, у справі Vinci Construction and GTM Génie Civil et Services v. France (пп. 63–65), ЄСПЛ додатково акцентував, що навіть якщо обшук здійснюється у межах розслідування злочину, він не може виходити за межі, встановлені законом і необхідності в демократичному суспільстві. Особливої уваги заслуговує позиція Суду у справі Halabi v. France (п. 64), де Суд зазначив, що хоча держави можуть вважати за необхідне вдаватися до обшуків для встановлення речових доказів правопорушень та, за потреби, переслідування винних, їхнє законодавство та практика в цій сфері повинні забезпечувати достатні гарантії від зловживань (…). Захист осіб від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані статтею 8 Конвенції, вимагає правової бази та найсуворіших обмежень таких повноважень.

Таким чином, навіть формальне порушення процедури проведення обшуку — зокрема, відсутність понятих на початку слідчої дії, або затримка в залученні адвоката — може поставити під сумнів правомірність отриманих у результаті доказів. У сукупності з положеннями національного законодавства та з огляду на вимоги Конвенції, таке втручання не може вважатися обґрунтованим чи «необхідним у демократичному суспільстві», якщо воно не супроводжується належними процесуальними гарантіями.

У світлі вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звернули увагу на необхідність критичної оцінки національними судами не лише формальної допустимості, але й фактичної достовірності та зв’язку відповідних доказів із обставинами кримінального правопорушення. Ігнорування процесуальних гарантій під час фіксації ключових доказів — особливо у справах, які мають підвищений суспільний резонанс та стосуються високопосадовців — може поставити під сумнів не лише об’єктивність обвинувачення, а й загальну справедливість процесу.

Особливу увагу спостерігачів IAC ISHR привернув підхід суду до реалізації процесуальних прав сторони захисту під час дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення. У процесі долучення та оголошення доказів суд неодноразово звертався до захисників із зауваженнями, коли ті намагалися висловити позицію щодо окремих доказів або їх коментувати. Суд вказував, що більш доречним буде надати оцінку доказам пізніше — під час розгляду матеріалів сторони захисту або в дебатах. При цьому окремо наголошувалося, що регулярне реагування сторін на репліки одна одної створюють «негативну тенденцію». 

Сторона захисту, своєю чергою, наголошувала, що заперечення щодо доказів повинні надаватись безпосередньо в момент їх оголошення та дослідження, оскільки це дозволяє своєчасно фіксувати аргументи щодо допустимості чи належності окремих матеріалів. На думку адвокатів, відтермінування таких зауважень на пізніші стадії процесу, коли суд може вже не повертатися до оцінки кожного доказу окремо, суттєво знижує ефективність захисту.

З огляду на це, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що згідно зі статтею 6 §1 Конвенції та практикою ЄСПЛ, принцип рівності сторін передбачає не лише формальну участь у провадженні, а й реальну можливість впливати на його хід. Зокрема, у справах F.S.M. v. Spain (п. 56) та Leas v. Estonia (п. 80) Суд підкреслив, що сторона має право коментувати докази опонента без невиправданих обмежень. 

Експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначили, що навіть за умови обґрунтованого прагнення суду забезпечити процесуальну дисципліну та ефективність, важливо, щоби сторона захисту не втрачала своєчасну можливість реагувати на ключові процесуальні дії сторони обвинувачення, особливо у справах, де наявні питання допустимості доказів та їх здобуття з порушенням процесуальних гарантій. Надмірне обмеження такої можливості — навіть з міркувань регламенту — може поставити під сумнів справжню змагальність та ефективність захисту, що у свою чергу впливає на загальну оцінку справедливості провадження відповідно до стандартів Конвенції.

Окрему увагу спостерігачів IAC ISHR привернула організація судового засідання, що створила ризики обмеження процесуальних гарантій сторони захисту. Після приблизно двох годин слухання суд поцікавився у сторін, чи готові вони продовжити засідання ще протягом години. Отримавши підтвердження, суд оголосив 10-хвилинну перерву. На цьому етапі, за клопотанням захисту, було досягнуто домовленості, що подальше дослідження стосуватиметься лише матеріалів із вже відкритих томів, з якими обидві сторони були попередньо ознайомлені.

Однак після поновлення засідання суд, у погодженні з прокурором, несподівано для захисту перейшов до дослідження матеріалів з нового тому, що не був предметом підготовки сторони захисту до поточного засідання. Адвокати висловили заперечення, аргументуючи, що не мали можливості попередньо опрацювати ці матеріали та належним чином сформувати свою позицію. Попри ці зауваження, суд наполягав на продовженні дослідження доказів, посилаючись на те, що захист зможе надати свої коментарі пізніше.

На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, подібна ситуація викликає занепокоєння в контексті дотримання одного з основоположних елементів права на справедливий суд — права на достатній час і можливості для підготовки захисту, передбаченого статтею 6 § 3 (b) Європейської конвенції з прав людини. У справах Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye (п. 306) та Natunen v. Finland (п. 39) ЄСПЛ вказав, що «право на справедливий судовий розгляд у кримінальній справі передбачає, що обвинувачений має можливість ознайомитися з усіма доказами або зауваженнями, поданими проти нього, з метою їх оскарження». Суд також зауважив, що відсутність своєчасного доступу до важливих доказів може порушити баланс між сторонами і призвести до нерівного процесуального становища.

На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, вказана ситуація засвідчує, що захист був поставлений у ситуацію фактичної непідготовленості до дослідження окремих доказів через зміну процесуального плану засідання без попередження. Подібні обставини можуть містити ознаки потенційного порушення права на ефективну підготовку захисту відповідно до статті 6 п. 3 (b) Конвенції. 

Також, з огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR підкреслюють, що спроби оптимізувати процес шляхом прискореного дослідження доказів не повинні здійснюватися за рахунок процесуальних гарантій сторони захисту. Принцип розумного строку є важливою складовою права на справедливий суд, однак він не може виправдовувати обмеження права на ефективну підготовку до захисту, змагальність та рівність сторін. Неможливість своєчасного реагування на сумнівні, на думку сторони захисту, докази — включно з доказами, які можуть розглядатися як здобуті з порушенням закону чи такими, що є «плодами отруйного дерева» — може призвести до суттєвого порушення права на справедливий суд у сенсі статті 6 Конвенції.

З огляду на це, експерти моніторингової місії прийняли рішення про доцільність  продовження моніторингу кримінального провадження щодо Всеволода Князєва.

З матеріалами моніторингових звітів можна ознайомитися за посиланнями:

https://ishr-monitoring.org/knyazyev-23-07-2025-2/

https://ishr-monitoring.org/knyazyev-30-07-2025/

https://ishr-monitoring.org/knyazyev-06-08-2025/

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.