Право особи на заміну захисника: суд зазначив основний аспект

У судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про відмову від захисника, який бере участь за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Клопотання мотивоване відсутністю у захисника належної кваліфікації для надання правової допомоги цьому провадженні, що є особливо складним, а також відсутністю єдиної позиції із захисником. Крім того обвинувачений просив замінити цього захисника іншим адвокатом з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, зазначивши, що у нього відбулось «конфіденційне спілкування із адвокатом». Захисник не заперечував проти зазначеного клопотання обвинуваченого. Про це повідомляє юридичний ресурс «Протокол».

Розглянувши клопотання, судова колегія Фрунзенського районного суду Харкова відмовила в задоволенні заяви обвинуваченого про відмову від захисника та його заміну іншим адвокатом з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Ухвала суду мотивована тим, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості проводити судом заміну чи відсторонення адвоката, призначеного Центром для надання безоплатної вторинної правової допомоги (за виключенням питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК України).

Колегія суддів зазначила, що право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. В цьому разі особа має право на отримання правової допомоги належної якості та відповідно до стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2014 р. № 386/5.

Безвідносно до обставин цієї кримінальної справи та суті прийнятого судом рішення, але для окреслення правового поля цього важливого питання, варто зазначити, що наділення особи правом на захист ще не є реальним забезпеченням цього права, воно лише створює передумови для такого забезпечення.

Із повним текстом ухвали Фрунзенського районного суду Харкова можна ознайомитися за посиланням.

Такий висновок узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. "с" ч. 3 ст. 6), а також практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі «Артико проти Італії» від 13 травня 1980 р. визнав, що у ст. 6 Конвенції йдеться про правову допомогу, а не про призначення захисника. Само призначення ще не є забезпеченням ефективною правовою допомогою, призначений адвокат може через різні обставини (об'єктивні чи суб'єктивні) не виконати належним чином свої професійні обов'язки. Органи влади, «якщо вони поінформовані про це, повинні або замінити захисника, або примусити його виконувати свої професійні обов'язки».

В рішенні у Справі «Ніколаєнко проти України» від 15 лютого 2013 р. (Заява № 39994/06) ЄСПЛ зазначив: незалежність представників юридичної професії від держави передбачає, що здійснення захисту є по суті відносинами між підсудним та його захисником незалежно від того, чи призначається захисник для надання юридичної допомоги, чи його послуги оплачуються з приватного джерела (див. рішення від 24 вересня 2002 року у справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v. the United Kingdom), заява № 32771/96, п. 39). Згідно з підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції втручання компетентних національних органів вимагається лише у тому випадку, коли нездатність захисника ефективно представляти інтереси підзахисного є очевидною або у достатній мірі доведена до їхнього відома якимось іншим способом (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), Series A, № 168, та рішення від 21 квітня 1998 року у справі «Дауд проти Португалії» (Daud v. Portugal), п. 38, Reports 1998-II).

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС висловився щодо порушення права обвинуваченого на захист.