Солідарна відповідальність керівника боржника у справі про банкрутство

Сергій Жуков,

д.ю.н., суддя-спікер Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду

Після введення в дію 21 жовтня 2019 року Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів з’явилася нова можливість задовольнити свої вимоги у процедурі банкрутства шляхом застосування до керівника боржника солідарної відповідальності. Це відносно новий вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, метою якої є захист інтересів кредиторів у випадку наявності загрози неплатоспроможності боржника і відсутності звернення керівника боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Покладення боргів юридичної особи на керівника боржника є відходом від загальних принципів цивільного права, відповідно до яких юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями, здебільшого самостійно, всім належним їй майном. Тому важливо проаналізувати особливості та підстави такої відповідальності, щоб зрозуміти, коли саме керівник боржника починає  відповідати солідарно за боргами юридичної особи і стає на один рівень з боржником.

Відповідно до частини 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Для розуміння застосування солідарної відповідальності до керівника боржника у процедурах банкрутства потрібно з’ясувати:

• Що є загрозою неплатоспроможності боржника?
• Коли господарський суд має встановлювати загрозу неплатоспроможності боржника?
• Які кредитори мають звертатися за покладенням солідарної відповідальності на керівника боржника і яким чином це має відбуватися?
• Як має відбуватися порядок розгляду господарським судом заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника?
• Як визначається розмір солідарної відповідальності керівника боржника за вимогами кредитора?
• Чи може бути застосована позовна давність до вимог щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника?
• Що має зробити керівник боржника для уникнення солідарної відповідальності?

Центральним та найбільш складним питанням застосування даного виду відповідальності є з’ясування моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, як основної підстави відповідальності.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено поняття неплатоспроможності — це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. У цій нормі відсутнє посилання та те, що вимоги мають бути безспірними або яким чином підтверджені рішеннями суду.

У нормі кодексу (ч. 6 ст. 34) визначено, що загроза неплатоспроможності боржника виникає коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Отже, у разі погашення вимог хоча б одного з кредиторів, строк виконання зобов’язань якого настав, погашення вимог інших кредиторів стане неможливим оскільки активів боржника (майна, грошових коштів тощо) стане недостатньо для цього. Тому, для встановлення господарським судом загрози неплатоспроможності боржника важливо встановити розмір кредиторських вимог, дату їх виникнення, наявність майнових активів боржника, момент неможливості задоволення вимог.

Коли саме господарський суд має розглянути та встановити наявність загрози неплатоспроможності боржника? Це залежить від того, хто є ініціатором відкриття провадження у справі про банкрутство.

У першому випадку, коли заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подає сам боржник, він має довести момент виникнення загрози неплатоспроможності, надаючи відповідні документи, як докази, а також довести те, що керівник боржника здійснював свої повноваження добросовісно і розумно, у належний час надіслав відомості засновникам про наявність ознак неплатоспроможності боржника, саме у місячний строк отримав від керівного органу боржника рішення про звернення до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство і звернувся з ним до суду. Господарський суд, у даному випадку, при відкритті провадження у справі про банкрутство, керуючись абз. 2 частини 6 ст. 34 Кодексу має зазначити в ухвалі на підставі доказів поданих боржником:

• момент настання строку виконання вимог для кожного кредитора;
• наявність майна, грошових коштів та інших майнових або немайнових активів, а також їх загальної вартості на момент виникнення кредиторських вимог;
• момент (дату) виникнення загрози неплатоспроможності на підставі аналізу наявних активів та пасивів;
• факт наявності або відсутності надіслання керівником боржника відомостей щодо наявності у боржника ознак банкрутства (загрози неплатоспроможності) засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника (частина 2 ст. 4 Кодексу);
• аналіз дій керівника боржника щодо добросовісності і розумності його дій спрямованих на ініціювання зборів керівного органу підприємства відповідно до статуту для прийняття рішення щодо звернення до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 3 ст. 92 Цивільного кодексу України). Аналіз дій та рішень засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника щодо цього;
• висновок чи відбулось порушення керівником боржника строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що є підставою для звернення у майбутньому кредиторів з відповідними заявами про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів. Чи є вина у діях керівника боржника, а також відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями керівника і незадоволенням вимог кредиторів, а також завдання ним будь-яких збитків.

У даному випадку ухвала про відкриття процедури банкрутства суттєво змінює порядок виконання зобов’язань кредиторів боржником, відбувається введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, за подання такої заяви боржник не сплачує судовий збір, це певна пільга для боржника, тому господарський суд не може не дослідити чи відмовитись від дослідження моменту виникнення загрози неплатоспроможності чи перенести це на іншу стадію, наприклад за результатами попереднього засідання.  

У другому випадку, коли заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подає кредитор і провадження відбувається за ініціативою саме кредитора. Встановити момент виникнення загрози неплатоспроможності на підставі поданих, разом з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство доказів неможливо. Тому розгляд господарським судом питання порушення керівником боржника строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявністю ознак неплатоспроможності боржника, що є підставою для звернення у майбутньому кредиторів з відповідними заявами про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів має зазначатися в ухвалі за результатами попереднього засідання, саме коли вимоги кожного з кредиторів підлягають дослідженню господарським судом (ст. 49 Кодексу). На цьому етапі господарський суд має дослідити той самий комплекс доказів та встановити факти, як це було визначено вище у першому випадку. Ухвала господарського суду має бути максимально мотивованою, для забезпечення захисту прав кредиторів, так і для запобігання порушення прав керівника боржника.  

Необхідно зазначити, що з прийняттям Кодексу розгляд питання про солідарну відповідальність керівника боржника став обов’язковою частиною здійснення провадження у справі про банкрутство. Господарський суд не може уникати дослідження цього питання, тому що саме висновок суду про момент (дату) виникнення загрози неплатоспроможності і порушення вимог до дій керівника при цьому, є підставою для подальшого звернення кредиторами своїх вимог до зазначеної особи.

Момент виникнення загрози неплатоспроможності, тобто неможливості задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами  є одним з ключових моментів, які має вчасно дослідити господарський суд. Необхідно звернути увагу, що при загрозі неплатоспроможності мова йде саме про грошові зобов’язання, а не наприклад, майнові. Крім того, ці грошові зобов’язання не мають бути  підтвердженими рішеннями суду. У кожному випадку загроза неплатоспроможності має бути визначена на підставі доказів, які надає боржник, кредитори, та зобов’язує надати господарський суд, але можна визначити, що моментом коли виникла загроза неплатоспроможності може бути дата, коли вартість (ринкова або балансова) всіх активів боржника менша ніж сума вимог кредиторів, строк виконання яких настав, менша або дорівнює цій сумі. Вартість активів має бути перевірена господарським судом на реальність.

Стосовно  підприємств, щодо яких відбувалось провадження у справі про банкрутство на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то розгляд господарським судом питання виникнення (дати) загрози неплатоспроможності для з’ясування можливості застосування солідарної відповідальності може відбутись на будь-якій стадії під час провадження у справі про банкрутство після 21 жовтня 2019 року, коли вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Після визначення ухвалою господарського суду моменту (дати) загрози неплатоспроможності та висновків  про  порушення вимог щодо дій керівника, у кредиторів виникає  підстава для подальшого звернення зі своїми вимогами до зазначеної особи. Законодавець не визначає, які саме це можуть бути кредитори (поточні, конкурсні або забезпечені), але це мають бути кредитори вимоги яких є в реєстрі і визнані господарським судом. Звернення до суду щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника має відбуватись під час будь-якої стадії процедури банкрутства, але після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після винесення ухвали за результатами проведення попереднього засідання. Розмір вимог, що підлягає субсидіарній відповідальності має відповідати вимогам кредитора, що внесені до реєстру вимог кредиторів. 

Заява кредитора про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство і судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено відповідним Законом «Про судовий збір».

Слід звернути увагу, що законодавець наділив правом подання заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, виключно кредитора, та не передбачив цього права у арбітражного керуючого. Дискусійним є питання щодо застосування інституту позовної давності при притягненні керівника боржника до солідарної відповідальності. Керівник боржника може подати заяву про застосування позовної давності до господарського суду і така заява має бути розглянута. Важливим є те, що кредитор набуває права на подання заяви  про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника після відповідної ухвали суду, де зазначається про порушення керівником боржника вимог частини 6 ст. 34 Кодексу. Ймовірно з моменту постановлення такої ухвали починається облік трирічного строку позовної давності, оскільки у цій ухвалі фіксується факт порушення керівника,  а боржник дізнається про порушення своїх прав.

Розглянемо також, що має робити керівник боржника для уникнення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

По-перше, керівник боржника має діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищуючи своїх повноважень (частина 3 ст. 92 Цивільного кодексу України). Тому, саме у інтересах керівника є встановлення моменту (дати) загрози неплатоспроможності.

По-друге, після встановлення загрози неплатоспроможності, керівник повинен невідкладно надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства, а саме загрози неплатоспроможності (частина 2 ст. 4 Кодексу). Таке надсилання має бути доведено належним чином. Крім того, керівник боржника має попередити засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (орган уповноважений управляти майном) боржника про обов’язок своєчасного вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника (частина 1 ст. 4 Кодексу).

По-третє, якщо відсутня можливість відновлення платоспроможності шляхом досудової санації боржника, або іншим шляхом, керівник боржника має відповідно до статуту боржника та законодавства ініціювати проведення зборів та отримання рішення вищого органу управляння боржника, засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника про подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та уповноваження керівника боржника подати таку заяву. Керівник боржника має отримати докази від вказаних осіб про таку ініціативу для доведення своєї добросовісності та розумності виконання своїх повноважень з цього питання. Відсутність вини у діях керівника боржника, причинно-наслідкового зв’язку між діями керівника і незадоволенням вимог кредиторів, а також завдання останнім збитків у господарських відносинах покладається на керівника в порядку ч. 2 ст. 614 Цивільного Кодексу, якою передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

По-четверте, керівник боржника має у місячний строк з моменту (дати) виникнення загрози неплатоспроможності подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з відповідними додатками та доказами виникнення загрози неплатоспроможності.

Таким чином, можна зробити висновок, що солідарна відповідальність керівника боржника — це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Сутністю такої відповідальності є фактичне залучення керівника боржника до солідарного обов’язку з виконання зобов’язань суб’єкта господарювання, який перебуває у стані неплатоспроможності.

Отже, підсумовуючи викладене, аби уникнути ризиків солідарної відповідальності, керівники суб’єктів господарювання мають бути максимально обачними, здійснювати систематичний моніторинг спроможності виконання підприємством взятих на себе зобов’язань та, у разі необхідності, здійснювати належні запобіжні заходи для зменшення реальних ризиків солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.