Велика Палата Верховного Суду 31 серпня 2022 року розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу у справі №990/99/22 за позовом вже ексчлена ВРП Віктора Грищука до Етичної ради, Вищої ради правосуддя про визнання нечинними і скасування рішення та наказу.
Так, 23 червня 2022 року Віктор Грищук звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, Вищої ради правосуддя, у якому просив визнати нечинним і скасувати рішення Етичної ради від 7 травня №6 про його невідповідність як діючого члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності та наказ в. о. Голови Вищої ради правосуддя Віталія Саліхова №106-к про припинення Грищуку нарахувань та виплат.
Разом з позовною заявою Віктор Грищук подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Етичної ради від 7 травня №6 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду ВС від 29 червня відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суд виходив з того, що доводи позивача, наведені ним у поданій заяві про забезпечення позову, про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків ґрунтуються на припущеннях. Забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, позбавить відповідний орган, що обрав (призначив) члена ВРП (з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ), визначеної законом можливості його розгляду і нівелює процедуру, установлену Законом від 14 липня 2021 року №1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон № 1635-IX).
В апеляційній скарзі Грищук просив скасувати ухвалу КАС ВС від 29 червня 2022 року та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Етичної ради до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду позову. Він зазначив, що судом не з’ясовано в повному обсязі обставин справи, і нормами процесуального законодавства передбачено можливість зупинення дії індивідуального акта і що Етична рада відсутня у переліку державних органів, дія рішень яких не може бути зупинена. Натомість Верховний Суд як суд першої інстанції не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить скаржник, унеможливлює поновлення його порушених прав у майбутньому.
В своїй постанові ВП ВС зазначила, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
«Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.
Натомість, як правильно встановив суд першої інстанції, викладені у заяві про забезпечення позову доводи про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях.
При цьому позивачем не доведено, що забезпечення позову у цій справі у спосіб, визначений ним, шляхом зупинення дії рішення Етичної ради, сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права», - зазначила ВП ВС.
Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду встановила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, ВП ВС апеляційну скаргу Віктора Грищука залишила без задоволення.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.