Судді ВП ВС виклали окремі думки по справі щодо процедури bail-in за позовом екс-акціонера ПриватБанку

Як відомо, Велика Палата Верховного Cуду 15 лютого 2023 року винесла постанову у справі за позовом колишнього голови правління та екс-акціонера ПриватБанку Олександра Дубілета про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій фінустанови – bail-in.  Даною постановою ВП ВС вирішила, що касаційні скарги АТ «Комерційний банк «Приватбанк» та Кабінету Міністрів України слід задовольнити. Про це тоді повідомив голова Нацбанку Андрій Пишний.

«Велика Палата Верховного Cуду залишила в силі постанову суду першої інстанції. Відповідно до неї було закрито провадження у справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу ПриватБанку, в результаті яких держава придбала у власність 100% акцій банку в грудні 2016 року. Це означає, що суд визнав правомірним застосування у цій справі норм закону №590-ІХ, що унеможливлює будь-які подальші спроби відіграти назад», – написав він на фейсбук-сторінці.

За його словами, таке рішення суду означає, що, окрім справи Дубілета, буде закрито ще понад 40 таких судових справ, ініційованих колишніми власниками, щоб повернути собі ПриватБанк.

Рішення ВП ВС

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 року касаційні скарги АТ КБ «Приватбанк» та КМУ було задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року скасовано, ухвалу Господарського суду міста Києві від 2 червня 2021 року залишено в силі.

Зокрема, мотивуючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду проаналізувала особливості процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та зазначила, зокрема, що Директивою 2014/59/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про основні положення щодо фінансового оздоровлення та виведення з ринку неплатоспроможних банків та інвестиційних фірм» від 15.05.2014 процедура «бейл-ін» («bail-in tool») визначена як один зі способів оздоровлення неплатоспроможного банку його інвестором. Така процедура передбачає списання незабезпечених вимог кредиторів та/або їх конвертацію у частку у статутному капіталі банку (наприклад, акції), внаслідок чого зменшується загальна сума зобов`язань кредитної установи, що розширює можливості її фінансового оздоровлення.

В Україні процедура викупу інвестором акцій неплатоспроможного банку («bail-in») імплементована Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції Закону № 2491-VІІІ від 05.07.2018, чинного з 10.11.2018. Ця процедура діяла на час учинення оспорюваних правочинів. Отже, на вимоги пов`язаних із неплатоспроможним банком осіб (зокрема, колишніх акціонерів) про визнання недійсними правочинів, укладених від їхнього імені, поширюється дія статей Закону № 4452-VI, чинних на момент учинення правочинів у процедурі придбання державою акцій неплатоспроможного банку, яка за правом Європейського Союзу визначена як «bail-in tool».

Також Велика Палата Верховного Суду нагадала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих наслідків, на які воно спрямоване. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, як законного або протиправного (наприклад, у спорі про відшкодування шкоди, у спорі за віндикаційним позовом тощо), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її в мотивувальній частині судового рішення.

Отже, частина третя статті 5 ГПК України, яка визначає єдиний спосіб захисту прав, підлягає застосуванню незалежно від того, чи було визнано протиправним (незаконним) індивідуальний акт / рішення, зазначений у цій частині.

З огляду на правове регулювання особливостей судової процедури розгляду спорів, пов`язаних із виведенням неплатоспроможного банку з ринку, Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновок місцевого господарського суду про закриття провадження в цій справі на підставі пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.

Окремі думки

15 травня опубліковано окрему думку судді ВП ВС Юрія Власова, відповідно до якої вважає, що Велика Палата Верховного Суду зробила правильний висновок про те, що провадження в цій справі підлягає закриттю, однак підставою для закриття провадження вона мала визначити пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України, а не пункт 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.

В свою чергу, 17 квітня суддя ВП ВС Костянтин Пільков опублікував окрему думку, де зазначив, що «з огляду на те, що позивач у цій справі звернувся з позовом, який завідомо для позивача містить вимогу, яка в силу закону не може бути задоволена, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду мала частково задовольнити касаційні скарги Банку та КМУ, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у цій справі скасувати, а позов залишити без розгляду».

20 квітня також було опубліковано спільну окрему думку суддів ВП ВС Олени Ситнік, Олександра Прокопенка, Михайла Гриців, які вважають, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року є законною та обґрунтованою і її необхідно було залишити без змін, а касаційну скаргу відхилити.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.