Велика Палата Верховного Суду: визнання незаконним рішення парламенту про звільнення судді веде до відновлення розгляду звільнення у ВРП

Велика Палата Верховного Суду 3 серпня 2023 року розглянула в режимі відеоконференції апеляційну скаргу колишньої судді Апеляційного суду Києва Людмила Бартащук (справа №990/38/22, головуючий суддя – Віталій Уркевич), яка оскаржувала друге рішення стосовно її звільнення.

Обставини справи

У лютому 2022 року колишня суддя Апеляційного суду Києва Людмила Бартащук звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 11 січня 2022 року про її звільнення з посади судді на підставі п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції; зобов`язати відповідача розглянути заяви про звільнення з посади судді у відставку.

Зазначила, що оскаржуване рішення ВРП не містить мотивів щодо факту вчинення нею істотного дисциплінарного проступку. Відповідачем здійснено її повторне переслідування з повторним застосуванням санкції без наведення в оскаржуваному рішенні жодних мотивів.

На переконання позивачки, ВРП порушена процедура прийняття рішення в частині дотримання строків притягнення судді до відповідальності та розгляду питання про звільнення за її відсутності.

Рішенням Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

КАС ВС установив наступну хронологію подій. 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів звернулись експерт ГО та заступник Генпрокурора із заявами про проведення спецперевірки суддів Апеляційного суду Києва, в тому числі позивачки.

Позивачка 24 листопада 2014 року подала заяву про звільнення з посади судді у відставку.

На підставі висновку про обґрунтованість висновку Тимчасової спецкомісії Вища рада юстиції 31 березня 2016 року прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради про звільнення суддів Апеляційного суду Києва за порушення присяги, яке в подальшому скасоване постановою Вищого адміністративного суду (справа № 800/268/16).

У червні 2016 року Вища рада юстиції внесла до Верховної Ради подання «Про звільнення суддів з посад» у зв'язку з порушенням присяги, у тому числі позивачки, на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року.

29 вересня 2016 року Верховна Рада прийняла постанову № 1626-VIII про звільнення Людмили Бартащук з посади судді у зв`язку з порушенням присяги на підставі п. 5 ч. 5ї статті 126 Конституції.

Рішенням Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 800/528/16 позов Людмили Бартащук було задоволено, визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради про її звільнення.

У 2021 році Верховна Рада, яка на той час вже позбавилася функції зі звільнення суддів, надіслала ВРП назад подання Вищої ради юстиції.

17 листопада 2021 року позивачка подала до ВРП заяву про звільнення її у відставку.

Втім, 11 січня 2022 року ВРП прийняла рішення про звільнення Бартащук з посади судді на підставі п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції. А 17 січня – ухвалу про залишення без розгляду заяви про відставку.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Як зазначила ВП ВС, суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII Вища рада юстиції внесла подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом чи Верховною Радою, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції.

Відповідно до Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

У цій справі позивачка оспорює, зокрема, рішення ВРП від 11 січня 2022 року, яким її звільнено з посади судді на підставі пункту 3 ч. 6 статті 126 Конституції. Це рішення постановлене ВРП як органом, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених ч. 6 статті 126 Конституції.

Як установив КАС ВС, про засідання ВРП 11 січня 2022 року, на якому було ухвалено це рішення, позивачка була повідомлена 31 грудня 2021 року, відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду її питання. Це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма членами, які брали участь у його ухваленні.

Таким чином, виснує ВП ВС, відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Як вважає ВП ВС, КАС ВС правильно встановив, що фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття рішення ВРП від 11 січня 2022 року, викладено в рішенні Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року про внесення подання до Верховної Ради про звільнення суддів за порушення присяги.

Позивачка оскаржила це рішення Вищої ради юстиції до суду. Рішенням Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі №800/17/17, залишеним без змін постановою ВП ВС від 7 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні цього позову.

У статті 78 КАСУ передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАСУ факт порушення позивачкою присяги судді та правомірність рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року про внесення подання до Верховної Ради про звільнення її з посади судді за порушення присяги не потребують доказування, вважає ВП ВС.

«Ураховуючи наведене, рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року є чинним, його правомірність у зазначеній частині встановлена судом у межах розгляду справи 800/17/17, а відтак обставини, викладені в ньому, які були підставою для висновку про наявність у діях позивачки ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими компетентним органом, зокрема Вищою радою юстиції, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) -обраним / застосованим», - зазначила ВП ВС.

Щодо скасованої постанови парламенту

Верховна Рада 29 вересня 2016 року прийняла Постанову №1626-VIII, якою позивачку було звільнено з посади судді.

Однак рішенням Касаційного адміністративного суду ВС від 12 грудня 2019 року у справі №800/528/16 визнано протиправною та скасовано цю Постанову Верховної Ради.

ВП ВС звертає увагу, що під час розгляду вказаної справи суд не надавав оцінки обставинам, у зв'язку з якими зроблено висновок про порушення позивачкою присяги судді, а дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи із встановлення судом порушень Верховною Радою порядку адміністративної процедури розгляду питання про її звільнення судді.

«Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2020 року у справі 9901/777/18 (пункт 67) сформувала висновок, що в разі визнання судом незаконним рішення / дій, прийнятого / вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді, чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим», зазначає ВП ВС.

Тому процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання Вищої ради юстиції стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.

«Зважаючи на викладене, внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради від 29 вересня 2016 року цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом», - підкреслила ВП ВС.

Подібний висновок наведений у пункті 65 постанови ВП ВС Суду від 23 січня 2020 року у справі № 800/5/17, згідно з яким скасування судом постанови Верховної Ради про звільнення позивача з посади судді (яка фактично є кадровим рішенням) має наслідком відновлення стадії розгляду подання, внесеного ВРЮ відповідно до її рішення.

Таким чином, виснує ВП ВС, скасування Постанови Верховної Ради про звільнення судді Людмили Бартащук відновило процедуру звільнення її на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року, а тому відповідно до пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади, яка правомірно розглянула подання ВРЮ відносно позивачки.

«Передання на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1798-VIII на розгляд ВРП подань Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, згідно з якими до набрання чинності конституційних змін щодо правосуддя не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, спрямоване на те, щоб процес (правовідносини), розпочатий до того, як змінилося законодавство (у цій сфері), був завершений з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень», зазначила ВП ВС.

Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду КАС ВС про безпідставність доводів позивачки щодо відсутності в оскаржуваному рішенні обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки обставини вчинення нею проступку були встановлені рішенням Вищої ради юстиції, яке було предметом окремого судового розгляду, таким обставинам надано оцінку в рішеннях Верховного Суду у справі № 800/17/17 і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

«При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в пункті 77 постанови від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, згідно з якою немає підстав вважати, що ВРП притягнула позивачку до відповідальності повторно (за одне і те ж), адже вид відповідальності щодо неї вже обрала Вища рада юстиції своїм рішенням, відповідач же реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу)», вважає ВП ВС.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного в цій справі рішення ВРП рішення Верховного Суду у справі № 800/17/17, прийняте за наслідками оскарження рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення позивачки, було чинним, а тому ВРП була позбавлена можливості ревізувати дисциплінарне провадження щодо неї.

Також ВП ВС звертає увагу, що норми Закону № 2453-VI та Закону № 22/98-ВР у редакціях, чинних на момент вчинення суддею дій, які Вища рада юстиції розцінила як порушення суддею присяги, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Крім того, Велика Палата зазначила, що запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

Як убачається з матеріалів справи, дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивачки з посади судді, були вчинені нею як слідчим суддею у лютому 2014 року. Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення до Верховної Ради подання про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги 31 березня 2016 року, «а відтак це рішення прийнято Вищою радою юстиції в межах визначеного строку».

Також ВП ВС виснувала, що КАС ВС «дійшов правильного висновку, що підстави для вирішення питання про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило невідповідність судді займаній посаді, і, як наслідок, звільнення судді з посади виникли раніше, ніж позивачка виявила бажання звільнитись у відставку».

Подібний підхід до вирішення питання розгляду заяви судді про відставку застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 червня 2021 року у справі № 9901/46/20.

Отже, ВП ВС апеляційну скаргу судді залишила без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.