Верховний Суд вказав на обов’язок суду апеляційної інстанції належним чином мотивувати відмову в прийнятті та дослідженні нових доказів

Верховний Суд розглянув справу за позовом Шацького національного природного парку до Державної екологічної інспекції про визнання протиправним та скасування припису.

У цій справі спір виник щодо правомірності припису відповідача про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, яким позивача зобов’язано провести процедуру оцінки впливу на довкілля та привести земельну ділянку, яка розташована на території рекреаційного пункту «Полісянка», у попередній стан для використання згідно з вимогами чинного законодавства.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» стосується лише планованої діяльності і не поширюється на діючі, введені в експлуатацію об`єкти.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, керуючись тим, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки Держекоінспекції порушення в частині будівництва об`єктів та споруд на землях природно-заповідного фонду без здійснення оцінки впливу на довкілля, додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд вказав на передчасність висновків суду апеляційної інстанції, задовольнив частково касаційну скаргу позивача, скасував постанову суду апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до цього суду.

Одним із доводів касаційної скарги було те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не розглянуто, заявлене в апеляційній скарзі, клопотання про дослідження доказів, які, на думку позивача, підтверджували здійснення позивачем ремонту діючих, а не облаштування нових тимчасових споруд на території рекреаційного пункту «Полісянка».

Надаючи оцінку цим доводам касаційної скарги, Суд керувався положеннями статей 73, 77 та 246 КАС України, які визначають процесуальний обов`язок суду належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з доказами повністю чи частково зазначити правові аргументи на їх спростування.

Встановлено, що суд апеляційної інстанції своєю ухвалою призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що суддею-доповідачем проведено необхідні підготовчі дії, визначені КАС України, однак будь-яких мотивів щодо розгляду поданого Шацьким національним парком клопотання про дослідження доказів, ця ухвала не містить.

За висновком Верховного Суду вказане свідчить про те, що, здійснюючи підготовку справи до апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції, у порушення імперативних положень статті 306 КАС України, не вирішив питання про долучення нових доказів, доданих до апеляційної скарги. Крім того, з ухваленої судом апеляційної інстанції постанови по суті справи також не вбачається надання їм відповідної оцінки.

З огляду на це Суд акцентував увагу на тому, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи необхідно надавати належну правову оцінку кожному окремому доказу (окремо та у їх сукупності), який надається учасниками справи, міститься в матеріалах справи або витребовується судом.

На підставі такої оцінки суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.

Положення до частини четвертої статті 308 КАС України передбачають, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення судом обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

На підставі аналізу положень частини четвертої статті 296 КАС України у взаємозв`язку з положеннями статей 306, 308 КАС України Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.

Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні; у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі №140/1322/22 (адміністративне провадження № К/990/10883/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.