Якщо засуджений заявляє про те, що він не володіє мовою судочинства, суд має належним чином перевірити потребу в залученні перекладача – Верховний Суд

У ситуації, коли засуджений заявляє про те, що він не володіє мовою судочинства, суд має належним чином перевірити потреби засудженого в необхідності залучення перекладача. Кожен випадок відмови в залученні перекладача повинен бути належним чином обґрунтований. На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 червня 2024 року по справі №522/1604/17.

Обставини справи

Засуджений звернувся до місцевого суду із заявою про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами. Місцевий суд заяву засудженого залишив без задоволення. Апеляційний суд залишив без зміни цю ухвалу.

У касаційній скарзі засуджений стверджує, що попри його клопотання судові засідання в судах першої та апеляційної інстанцій проводились українською мовою, якою він не володіє. Також йому не було надано копії судових рішень у перекладі на рідну російську мову, що знизило ефективність його захисту в суді.

Що вирішив Верховний Суд

Касаційний кримінальний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

ККС вказує, що можливість обвинуваченого в суді спілкуватися рідною мовою, отримувати копії судових рішень у перекладі на рідну мову або іншу, якою він володіє, а також користуватися послугами перекладача є одними зі складових у реалізації ним своїх прав на захист та розгляд справи незалежним і неупередженим судом, гарантованих законом.

Проте під час розгляду судом заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами цих вимог закону не було дотримано.

Як убачається з матеріалів провадження, засуджені, які обвинувачувались у вчиненні особливо тяжкого злочину, є громадянами рф і до їх арешту в справі проживали на території цієї держави. Досудове розслідування та судовий розгляд проводилися російською мовою, вирок апеляційного суду у кримінальній справі за обвинуваченням засудженого також виготовлений російською мовою.

Один із засуджених неодноразово подавав до місцевого та апеляційного судів клопотання про забезпечення перекладу судових рішень на російську мову, оскільки не повністю розуміє українську мову. Свої пояснення під час розгляду справи у судах надавав російською мовою.

Разом із тим, ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд належним чином не розглянули вказаних клопотань і жодних процесуальних рішень щодо них у справі не прийняли, тобто не забезпечили засудженому, який не володіє українською мовою, можливості реалізувати його право, передбачене п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК.

Таким чином, під час розгляду справи судами обох інстанцій не було додержано приписів ч. 3 ст. 29 КПК.

У своєму рішенні в справі «Візгірда проти Словенії» ЄСПЛ зробив висновок про те, що мовна допомога російською мовою, яку отримав Візгірда (литовець за національністю), обвинувачений в скоєнні злочину та визнаний винним у Словенії, не дозволила йому брати активну участь в кримінальному процесі, оскільки влада ніколи не перевіряла наскільки добре обвинувачений знає російську мову, а тому суд не був справедливим у розумінні положень ст. 6 Конвенції.

У своєму рішенні ЄСПЛ наголосив, що «під час встановлення потреби обвинуваченого у перекладі, питання його лінгвістичних навичок є основним… Сам факт базового володіння обвинуваченим мовою провадження або… третьою мовою, на яку здійснювався переклад, не означає, що особа може отримати користь від перекладу на мову, яку вона розуміє досить добре, але не достатньо для того, щоб у повному обсязі реалізувати своє право на захист. Це випливає з вимоги про повідомлення обвинуваченого про те, у чому його звинувачують, мовою «яку він розуміє» та з вимоги про надання допомоги з перекладом в обсязі, який би дозволив обвинуваченому слідкувати за ходом справи проти нього та захищатися».

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.