У парламенті зʼявився альтернативний законопроект про зміни до КК і КПК у зв’язку з ратифікацією Римського статуту

Як раніше писала «Судово-юридична газета», після ратифікації Римського статуту Верховна Рада готується прийняти наступний президентський законопроект 11484 про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв'язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього.

Серед іншого цим законопроектом до Кримінального кодексу вводиться нова стаття 31-1, за якою військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, підлягатиме кримінальній відповідальності за будь-який злочин, передбачений статтями 437–439, 442, 442-1 КК, вчинений підлеглою особою, яка на момент вчинення злочину перебувала під його фактичним командуванням і контролем.

Разом з тим, 27 серпня у парламенті зʼявився альтернативний законопроект 11484-1, ініціаторами якого виступили члени Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Олександр Бакумов, Максим Павлюк та інші.

Як вказують депутати, окрім воєнних злочинів, на території України вчиняється й інші різновиди міжнародних злочинів, зокрема, так звані злочини проти людяності, що передбачають системні та масові порушення прав людини з боку держави-агресора. Водночас, через відсутність складів таких злочинів у КК як підстав кримінальної відповідальності, винним у їх вчиненні вдається уникати кримінального переслідування на національному рівні.

Також існують й інші прогалини у КК щодо кваліфікації і засад переслідування за міжнародні злочини, що вкрай негативно впливає на дотримання прав потерпілих осіб на справедливий суд, а також свідчить про неповне невиконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань.

Приведення національно кримінального законодавства до норм міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права набуло особливої актуальності в контексті Закону «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 21.08.2024 №3909-IX і того, що наша держава вже двічі визнавала юрисдикцію цього Суду щодо міжнародних злочинів з боку рф, у тому числі злочинів проти людяності.

Необхідність імплементації норм Римського статуту МКС до КК і КПК прямо зазначена в статті 3 цього Закону 3909- IX як умова набрання ним чинності.

Отже, зазначають автори, зміни до статті 8 КК передбачають запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, тобто такої дії законодавства про кримінальну відповідальність, яка не пов'язана з місцем вчинення злочину, громадянством, постійним місцем проживання підозрюваного чи потерпілого або шкодою національним інтересам держави.

Водночас, проект передбачає відстрочку набрання чинності наведених змін до статті 8 КК доки не будуть розроблені і внесені зміни до КПК та інших пов’язаних законів України щодо особливостей здійснення кримінального провадження за принципом універсальної юрисдикції. Це обумовлено тим, що держави, які здійснюють кримінальне переслідування за відповідні злочини від імені міжнародного співтовариства, мають мати не тільки належне матеріальне, але й процесуальне право (що відповідає міжнародним стандартам), а також забезпечити свою інституціональну спроможність для такого переслідування.

З метою імплементації статті 28 Римського статуту проектом пропонується доповнити КК новою статтею 31-1, яка встановлює кримінальну відповідальність військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири, та інших начальників, за будь-який злочин,передбачений статтями 437–439, 442, 442-1 КК, вчинений підлеглою особою, яка на момент вчинення злочину перебувала під його фактичним командуванням і контролем, за умови що при цьому він достовірно знав або проігнорував інформацію, яка явно вказувала на те, що зазначена підлегла особа вчиняла або мала намір вчинити такий злочин, але не вжив дій, яких повинен був і міг вжити у межах своїх повноважень для запобігання чи припинення вчинення злочину або для повідомлення про такий злочин органу досудового розслідування.

Також пропонується внести зміни до статей 49, 68, 69, 80, 96-3, 96-9 КК, що забезпечать належне запобігання юридичної та фактичної безкарності за злочини, передбачені статтями 437–439, 442, 442-1 КК в редакції проєкту Закону, правовий зміст яких вимагає застосування реального і адекватного покарання до осіб, які їх вчинили, з урахуванням вимог Римського статуту.

З метою виконання вимог статті 70 «Злочини проти відправлення правосуддя» Римського статуту, яка передбачає обов’язок держав-учасниць поширювати своє кримінальне законодавство на низку злочинів проти відправлення Міжнародним кримінальним судом правосуддя, у разі їх вчинення їх громадянами або на їх території, до статей 376, 384 КК включаються відповідні примітки.

Доповнення КК статтею 442-1 «Злочини проти людяності» покликане запровадити в Україні кримінальну відповідальність за злочини проти людяності та імплементувати статтю 7 Римського статуту.

З метою приведення у відповідність до статей 8 та 8bis Римського статуту пропонується замінити назву статті 437 «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» на «Злочин агресії», а також статті 438 «Порушення законів та звичаїв війни» на «Воєнні злочини».

Уточнення до частини першої статті 442 КК спрямовані на приведення її у відповідність до пункту (b) статті ІІ Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього 1948 року і пункт b) статті 6 Римського статуту, де мовою оригіналу йдеться саме про «серйозні тілесні ушкодження / серйозну шкоду», що має значно ширший зміст, аніж поняття «тяжкого тілесного ушкодження». З урахуванням чинного національного кримінального законодавства щодо заподіяння тілесних ушкоджень (яке охоплює спричинення психічних розладів різного ступеня тяжкості) та міжнародної практики пропонується статтю 442 КК доповнити тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Зміни до КПК випливають зі змін до КК і визначають, що слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених новою статтею 442-1 «Злочини проти людяності».

Також щодо цих злочинів передбачено здійснення спеціального досудового розслідування. Виключення примітки у розділі ІХ2 КПК забезпечить повний обсяг співробітництва з Міжнародним кримінальним судом, який Україна зобов’язана надавати після набрання чинності для неї Римського статуту.

Крім того, з метою недопущення безкарності на національному рівні за злочини проти людяності, що вчиняються рф ще з 2014 року, урегулювано особливості застосування закону України про кримінальну відповідальність до «подій минулого», які вже кваліфікуватись за міжнародним правом як злочини проти людяності, але ще не передбачалися як злочини за КК.

По-перше, на думку авторів, це повністю узгоджується з тим принципом, що міжнародне кримінальне право є автономним (самостійним) правовим масивом, який існує незалежно від національних кримінально-правових систем, і здатен сам по собі бути критерієм злочинності діянь (див. І та ІІ Нюрнберзьких принципів). Зокрема, ІІ Нюрнберзький принцип проголошує: «Той факт, що національне право не встановлює покарання за діяння, що визнається злочином відповідно до міжнародного права, не звільняє особу, яка вчинила це  діяння, від відповідальності за міжнародним правом».

По-друге, зазначене втілено й в статті 7(1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 15(1) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, положення яких є обов’язковими й для України.

Крім того, Україна є учасницею й Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства та Європейської конвенції про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів.

По-третє, співіснування міжнародного кримінального права та національного кримінального права України визнано і в абз. 9 пункту 2.2. мотивувальної частини Висновку у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського статуту (справа про Римський статут) від 11.07.2001 року, де КСУ зазначив, що: «...Положення Статуту, які забороняють злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії, розглядаються нині як звичаєва норма міжнародного права, що неодноразово підтверджували міжнародні судові органи. Отже, їх характер як злочинних згідно зі статтею 18 Конституції України не залежить від приєднання України до Статуту та набуття ним чинності».

Депутати зазначають, що КСУ у вказаному Висновку визнав також й те, що інші положення Основного Закону мають тлумачитись у контексті встановленого ним змісту статті 18 Конституції України (абз. 2 пункту 2.2.1. висновку), тобто з урахуванням міжнародних зобов'язань України. Таким чином, положення частини 2 статті 58 Конституції України, яке передбачає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, повинно тлумачитись лише в контексті міжнародних зобов'язань України переслідувати діяння, що були злочинами за міжнародним правом на час їх вчинення.

ЄСПЛ у своїх також рішеннях неодноразово наголошував, що застосування національного кримінального закону до «подій минулого», які являли собою злочини за міжнародним правом, перебуває у повній відповідності зі статтею 7(1) Конвенції (рішення Суду у справах Kolk and Kislyiy v. Estonia (2006), Penart v. Estonia (2006), Kononov v. Latvia (2010) (пункти 213, 236, 237, 243).

«У цьому зв’язку, не можна не згадати й те, що в історії правової системи України вже мав місце випадок застосування закону України про кримінальну відповідальність до «подій минулого». Зокрема, у 2010 році Апеляційний суд м. Києва в своїй постанові кваліфікував дії організаторів Голодомору 1932-1933 років як геноцид (ч. 1 ст. 442 КК). Таким чином, пропонований проєктом закону пункт 1 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень КК несе в собі не стільки новий правовий зміст, скільки роз'яснює порядок застосування чинних положень КК» - додають депутати.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.