Звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби – Верховний Суд

Звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби. Навіть допускаючи можливість майбутнього звільнення військовослужбовця зі служби, воно не може бути підставою для незастосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення).

В разі встановлення порушення особою, звільненою від відбування покарання, покладених на неї обов’язків такі питання можливо вирішити в порядку виконання вироку. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2024 року по справі №126/1813/23.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили військовослужбовця за ч. 5 ст. 407 КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) і звільнили його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення).

Нагляд за засудженим на час проходження ним військової служби покладено на командира відповідної військової частини.

У касаційній скарзі прокурор указує, що застосування ст. 75 КК призведе до неможливості продовження військової служби засудженим, оскільки за рішенням командира військової частини останній підлягатиме звільненню з військової служби як особа, стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок.

Позиція Касаційного кримінального суду

Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду. В обґрунтування позиції колегія суддів ККС вказала, що у разі звільнення засудженої особи від покарання на підставі ст. 75 КК суд покладає на особу певні обов’язки, визначені ст. 76 цього Кодексу, що і було зроблено в кримінальному провадженні.

Водночас, як встановив суд, засуджений на час ухвалення вироку був військовослужбовцем, даних про те, що він був звільнений з військової служби, матеріали кримінального провадження не містять, а тому, керуючись приписами ч. 4 ст. 76 КК, суд поклав нагляд за засудженим на час проходження ним військової служби на командира відповідної військової частини.

Пункт 144-5 розділу IV Положення про порядок проходження громадянами України військової служби у ЗСУ та ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» не регламентує обов’язкового звільнення з військової служби засуджених військовослужбовців, до яких застосовано інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Крім того, Міністерство оборони України, враховуючи законодавчу можливість звільнення від відбування покарання військовослужбовців, визначило і затвердило наказом від 17.09.2020 № 337 Порядок здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Також ст. 14 КВК визначено, що військові частини здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців – командирами військових частин (ч. 1 ст. 163 КВК).

Таким чином, аналіз законодавства та нормативно-правових актів, у тому числі Положення дає підстави стверджувати, що звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби.

Навіть допускаючи можливість майбутнього звільнення військовослужбовця зі служби, воно не може бути підставою для незастосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Також ККС ВС звертає увагу, що в разі встановлення порушення особою, звільненою від відбування покарання, покладених на неї обов’язків такі питання можливо вирішити в порядку виконання вироку.

Застосування до військовослужбовця приписів ст. 75 КК було можливим оскільки на час вчинення кримінального правопорушення редакція вказаної норми кримінального закону не мала прямої заборони на звільнення засудженої особи від відбування покарання з випробуванням за злочин, передбачений ст. 407 цього Кодексу.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.