Велика Палата ВС уточнила правовий висновок щодо права виконавця звертатися до суду в інтересах боржника

09:00, 27 листопада 2025
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
ВП ВС відступила від власного правового висновку.
Велика Палата ВС уточнила правовий висновок щодо права виконавця звертатися до суду в інтересах боржника
Фото: freepik
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Велика Палата Верховного Суду уточнила власний правовий висновок щодо права виконавця звертатися до суду в інтересах боржника, визначивши, що виконавець може звертатися до суду з позовом про оспорення фраудаторних правочинів боржника та визначення його частки в спільному майні лише в інтересах стягувача. Якщо ж позов пред’явлено в інтересах боржника, то позовна заява підлягає поверненню заявникові без відкриття провадження у справі, а якщо це встановлено після відкриття провадження у справі, то такий позов підлягає залишенню без розгляду.

ВП ВС відступила від правового висновку ОП КАС ВС щодо неможливості касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції, скасованої постановою апеляційного суду, з направленням справи для продовження розгляду, та зазначила, що ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, про повернення заяви позивачеві), після її перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату її перегляду судом апеляційної інстанції.

Постанова ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24.

Обставини справи

Під час виконання рішення суду про стягнення боргу з боржниці приватний виконавець виявив, що вона не має власного майна для погашення заборгованості. Водночас було встановлено, що під час перебування у шлюбі з чоловіком подружжя набуло у власність земельну ділянку та житловий будинок, які були зареєстровані за чоловіком. Після настання строку повернення суми позики між подружжям було укладено шлюбний договір, за умовами якого набуте в період шлюбу майно є особистою власністю того з подружжя, за ким зареєстроване. Після розірвання шлюбу чоловік подарував земельну ділянку й житловий будинок дочці сторін.

На думку приватного виконавця, такі договори укладені боржником на шкоду кредитору з метою запобігання зверненню стягнення на майно, тобто є фраудаторними, що й стало підставою для подання позову про визнання правочинів недійсними та визначення частки боржниці у спільному майні.

Суд першої інстанції повернув позовну заяву приватного виконавця в інтересах боржниці з тих підстав, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає повноважень державного або приватного виконавця на звернення до суду з позовом в інтересах стягувача або боржника у виконавчому провадженні.

Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу приватного виконавця, ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Правовий висновок ВП ВС

Велика Палата ВС зазначає, що формою звернення виконавця до суду з вимогою про визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, є подання (стаття 443 ЦПК України). Водночас ця норма врегульовує ситуацію, у якій немає спору про право між співвласниками майна. Якщо такий спір наявний, суд відмовляє в задоволенні подання виконавця, а виконавець (або особа, права якої порушено) вправі звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Велика Палата ВС зазначила, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а виключно службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов’язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним.

Діяльність виконавця обумовлюється необхідністю підтримання принципів законності й верховенства права, а не інтересом конкретного учасника виконавчого провадження. Забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим чи немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні.

Тому виконавець вправі звернутися до суду з позовами про визначення частки боржника у спільному майні та про оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача (а не боржника) у виконавчому провадженні.

Водночас пред’явлення виконавцем позову в інтересах боржника має наслідком або повернення позовної заяви заявникові на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, або (якщо провадження вже відкрите) залишення її без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про повернення виконавцю поданої ним позовної заяви в інтересах боржниці.

Велика Палата ВС відступила від висновку, сформульованого у власній постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, про те, що в разі виявлення спору про право під час розгляду подання виконавця суд залишає таке подання без розгляду, а також конкретизувала висновок про те, що виконавець вправі звертатися до суду з позовом про визначення частки боржника у спільному майні та оспорення фраудаторного правочину, визначивши, що такий позов пред’являється виконавцем саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.

У цьому контексті, дійшовши висновку про скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, Велика Палата ВС підтвердила можливість перегляду в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, скасованої постановою апеляційного суду, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Водночас Велика Палата ВС відступила від висновків, сформульованих об’єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 380/970/24, про те, що постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, якою така ухвала була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, не може бути предметом касаційного оскарження. При цьому. наголосила, що ухвали суду першої інстанції, перелік яких міститься у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України (частині другій статті 328 КАС України, пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України), після їх перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший