Борги за тепло: як суд в Умані визначив межі відповідальності споживача

Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив рішення про те, що споживачі комунальних послуг не можуть уникнути оплати, навіть якщо не уклали письмовий договір із постачальником. Суд зобов’язав мешканку Умані сплатити понад 34 тисячі гривень боргу за централізоване опалення, а також судовий збір.

Претензії – на стороні постачальника

Розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу №705/5034/25, Уманський міськрайонний суд Черкаської області задовільнив позов комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про стягнення боргу за надання послуг з постачання теплової енергії.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка є споживачем послуг з централізованого опалення, яке надає КП «Уманьтеплокомуненерго». Наприкінці жовтня 2021 року позивач на своєму офіційному веб-сайті опублікував текст типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

«За отримання послуги з постачання теплової енергії до 01.10.2022 нарахування позивачем проводилися на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 486 від 13.12.2018, яким встановлені одноставкові тарифи на теплову енергію. З 01.10.2022 за отриманні послуги з постачання теплової енергії нарахування проводилися на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 359 від 23.09.2022. Відповідач не уклала зазначений договір, однак послугу з централізованого опалення (послуга з постачання теплової енергії) отримувала», – наголошується в матеріалах справи.

Враховуючи відсутність договору між позивачем та відповідачем, облік кількості відпущеної теплової енергії проводився відповідно до затверджених Правил та обсягу спожитої у будинку послуги, що визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла комерційного обліку або розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Суд встановив, що нарахування відображається в особовому рахунку, відкритого для фіксації коштів, що надходять за послуги постачання теплової енергії (централізоване опалення) з урахуванням періоду надання послуг. Зважаючи на приписи ч.1 ст. 11 ЦК України, відсутність підписання договору не звільняє відповідача від сплати наданих послуг. Відповідачка належним чином не оплачувала надані їй послуги – із жовтня 2021 року по березень 2025 року, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі понад 34 тис. грн.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку: позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги. Йдеться про господарську діяльність, спрямовану на забезпечення умов проживання та перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях на підставі відповідних договорів. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості послуг, а обов`язком – укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

«Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом», – підкреслив суд.

Договору немає, але зобов’язання – існує

Посилаючись на положення ЖК України, суд констатував: наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам, причому плата за комунальні послуги вноситься щомісячно. Крім того, відповідно до чинного законодавства, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Водночас споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Суд нагадав, що «29.10.2021 позивач на своєму офіційному веб-сайті опублікував текст типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання». Оскільки відповідачка є споживачем послуг, які надає комунальне підприємство, то саме вона несе відповідальність за несплату наданих їй послуг по теплопостачанню.

«З 01.10.2022 облік кількості відпущеної теплової енергії та нарахування за надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії проводилися відповідно до Договору/Правил та затверджених тарифів. На відповідача було покладено обов`язок здійснювати оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За отримання послуги з постачання теплової енергії до 01.10.2022 нарахування позивачем проводилися на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 486 від 13.12.2018, яким встановлені одноставкові тарифи на теплову енергію», – відзначив суд.

Також суд звернув увагу на те, що «з 01.10.2022 за отримані послуги з постачання теплової енергії нарахування проводилися на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 359 від 23.09.2022». Хоча відповідачка не уклала зазначений договір, однак послугу з централізованого опалення (послуга з постачання теплової енергії) отримувала.

Вказуючи на приписи ч. 1 ст. 11 ЦК України, суд зазначив: «Вказаною нормою чинного законодавства передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки».

Також суд послався на статтю 218 ЦК України: правочин, для якого передбачена обов`язкова письмова форма, але вона не дотримана, вважається недійсним лише тоді, коли це прямо передбачено нормативно-правовими актами. Стосовно договорів про надання житлово-комунальних послуг застереження про недійсність договору у разі недотримання письмової форми немає.

На переконання суду, «фактично послуги були надані, а ухилення від укладання договору не є підставою для відмови від сплати за спожиту послугу теплопостачання». Не маючи доказів щодо неналежної якості наданих послуг, відповідачка «вчасно не вносила кошти за отримані послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 34619,25 грн».

На думку суду, відповідачка діяла всупереч вимогам чинного законодавства, «що сприяє накопиченню боргу та порушує права та законні інтереси позивача». Зважаючи на ці факти, Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив рішення: позов КП «Уманьтеплокомуненерго» – задовольнити, а з відповідачки стягнути зазначену заборгованість і сплатити судовий збір у сумі 3028 грн.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.